У 1991 році жителі України і Росії не бажали розпаду Радянського Союзу, але в той же час хотіли твердої влади, яку вони не бачили в Кремлі.
Про це ЗМІ розповів політолог, доцент філософського факультету Московського державного університету (МДУ) Борис Межуєв. За його словами, з 1990 року для радянських громадян перспектива появи твердої влади стала асоціюватися з республіканським суверенітетом.
Межуєв пояснив, що саме з цим пов’язана суперечлива електоральна поведінка в Україні в 1991-му, коли в березні переважна більшість висловилася за збереження Радянського Союзу, а вже в грудні – підтримали на референдумі Акт проголошення незалежності.
«На мій погляд, доля СРСР була зумовлена, коли [президент Радянського Союзу Михайло] Горбачов допустив появу [Бориса] Єльцина на посту глави Верховної ради РРФСР, тим самим зробивши неминучим конфлікт центру і Росії. Далі все залежало від референдумів, а від здатністю скористатися силою і вжити всіх неминучі витрати цього використання. Такий здатності ні у кого в Москві не виявилося – ні у Горбачова, ні у ГКЧП. А Єльцин не міг без шкоди для себе перескочити з одного крісла в інше, хоча може бути і хотів цього», – додав Межуєв.
Раніше перший президент України Леонід Кравчук заявив, що в 1991 році в ході референдуму щодо підтвердження Акту проголошення незалежності України населення країни голосувало за союзну з Росією державу. «Я колись поцікавився, а чого ви голосували так активно, а вони сказали: “Ми думали, що це буде Україна незалежною, але з Росією», – згадував Кравчук.
У 1991 році питання про незалежність України виносилося на голосування двічі. На Всесоюзному референдумі про збереження СРСР 17 березня проти поділу країни проголосували близько 70 відсотків українців. Пізніше на Всеукраїнському референдумі щодо підтвердження Акту про проголошення незалежності УРСР 1 грудня за суверенітет виступили понад 90 відсотків громадян.
