Реальні переговори щодо гарантій безпеки розпочнуться лише після того, як Москва отримає від США та НАТО офіційну письмову реакцію на свої пропозиції, розповіло джерело, знайоме із ходом контактів.
Запланована на 21 січня зустріч Сергія Лаврова та Ентоні Блінкена має на увазі «лише обговорення питання про гарантії. Перш ніж поспілкуватися зі своїм російським колегою, держсекретар США відвідав Україну та попрямував до Німеччини. Маршрут його турне дає зрозуміти: робота над деескалацією йде лінією Вашингтон-Берлін-Київ-Москва, де вирішальну роль відіграє російсько-американський діалог.
“Це дипломатична спроба знизити напруженість навколо безпричинного нарощування РФ військових сил біля кордонів України”, – з цими словами держсекретар США Ентоні Блінкен вирушив до європейського турне. 19 січня він відвідав Київ, де зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським та головою МЗС Дмитром Кулебою; наступного дня заплановано візит до Берліна; фінальний акорд — зустріч 21 січня з російським міністром Сергієм Лавровим у Женеві.
Вона стане продовженням розмови про гарантії безпеки, яку було запущено минулого тижня і відбулося у трьох форматах — Росія–США, Росія–НАТО та багатостороння зустріч ОБСЄ. Москва висунула три ключові вимоги: 1. Нерозширення НАТО на схід; 2. Відведення його озброєнь на позиції 1997; 3. Нерозміщення ударних озброєнь біля російських рубежів.
Альянс погодився обговорювати лише третій пункт, категорично відкинувши перші два. РФ такий варіант не влаштував — у Кремлі заявили, що вважають переговори невдалими, однак спалювати мости не стали: керівництво РФ підкреслило, що чекає від США та НАТО письмової відповіді, яка, ймовірно, має прийти цього тижня. Будучи в Києві, Ентоні Блінкен заявив, що жодних документів Сергію Лаврову в Женеві він не передаватиме.
— Переговори РФ і США 21 січня — це, по суті, лише обговорення, — розповіло інформоване джерело, знайоме з перебігом консультацій. — Реальні переговори можуть розпочатися лише після того, як Москва отримає письмову відповідь, — тоді й прийматимуться рішення. Поки що у нас такої відповіді немає.
Співрозмовник при цьому наголосив: міняти свої переговорні позиції Москва не збирається — «вони викладені на папері». Російська сторона бореться за те, щоб все проходило швидко, — це не має бути «процес, який затягнеться на місяці та роки». Тому Москва активно підганяє Захід дати їй офіційну відповідь: за словами представника Кремля Дмитра Пєскова, вона розраховує отримати його «нещодавно».
За 10 днів з початку консультацій змінився рівень представництва. Відкривали переговорний марафон 9 січня заступники керівників зовнішньополітичних відомств – Сергій Рябков та Уенді Шерман. Тепер же сторони представлятимуть уже голова російського МЗС та держсекретар США. За оцінкою експертів, це показує, наскільки Москва та Вашингтон серйозно ставляться до діалогу.
— Ці консультації можуть запустити переговори щодо європейської безпеки, контролю за озброєннями та заходами зміцнення довіри, — сказав глава програми «Міжнародний порядок та демократія» Німецької ради з міжнародних відносин Стефан Майстер. — Не впевнений, щоправда, що російська сторона зацікавлена в такому процесі, — вона хоче гарантій зараз, а НАТО/США не бажають ухвалювати цей ультиматум.
З іншого боку, на думку експерта, продовження напруженості навколо України також невигідне. «Фондова біржа вже реагує, і отримати хоч якісь заходи зміцнення довіри, більше уваги з боку США та переговори щодо контролю над озброєннями не так уже й погано», — зазначив Стефан Майстер.
У той час як Москва вимагає від Заходу нерозширення НАТО, західні країни підозрюють Москву в агресії, що готується проти України. Підставою для цього служать російські підрозділи, які знаходяться на кордоні із сусідньою державою (за даними західних розвідок, їх там близько 100 тисяч).
Росія хоч і не заперечує присутності своїх військових, але припущення про агресію, що готується, відкидає. При цьому Москва каже, що на відмову від її пропозицій вона може підготувати «військово-технічну відповідь».
Тут треба сказати, що Росія, крім глобальних гарантій безпеки, має більш приватні вимоги до Заходу — вони також стосуються України. За оцінкою РФ, у тому, що конфлікт на південному сході країни досі не вирішено, є непряма вина альянсу: як сказав на початку грудня 2021 року Сергій Лавров, «військова накачка» Києва з боку НАТО «підігріває настрій Києва на саботаж мінських домовленостей, підживлює ілюзію силового розв’язання конфлікту». Це має припинитись, заявляє Москва.
США ясно дають зрозуміти: у військовій допомозі Україні вони не відмовлять. Так, у день візиту Ентоні Блінкена до республіки стало відомо, що Штати нададуть Києву додаткову військову допомогу на $200 млн. За даними американських ЗМІ, Вашингтон має намір передати стрілецьку зброю, боєприпаси, медобладнання та засоби радіолокаційного спостереження.
Українське керівництво задовольнило факт візиту американського держсекретаря. «Цю особисту участь у деескалації ситуації навколо України, — написав у своєму Twitter Володимир Зеленський. — <…> Розраховую на зміцнення економічної та фінансової співпраці. Я впевнений, що без України рішення щодо України не буде».
Окремий інтерес представляє сам маршрут Ентоні Блінкена. 18 січня до Москви на зустріч із Сергієм Лавровим приїжджала глава МЗС Німеччини Анналена Бербок — до цього вона також відвідувала Київ. Турне держсекретаря США, у свою чергу, включає візити до України та Німеччини та контакти з російською стороною на нейтральній території. Складається враження, що на тлі фактичного заморожування переговорів у нормандському форматі для деескалації навколо України створюється нова база — по лінії Вашингтон–Берлін–Київ–Москва», де особливу роль відіграє російсько-американський діалог.
На цьому фоні впадає у вічі, наскільки знизилася участь у врегулюванні іншого локомотива ЄС та посередника — Франції. Про діалог з Москвою її політики говорять лише в рамках передвиборчої кампанії (у квітні 2022 року в П’ятій республіці пройдуть президентські вибори), періодично згадуючи де-факто заморожений нормандський формат.
При цьому, незважаючи на те, що зараз у питаннях європейської безпеки Німеччина випереджає Францію, у П’ятій республіці впевнені: підходи Берліна та Парижа абсолютно збігаються.
