Німеччина однією з перших у Європі взяла курс на так звану Energiewende — масштабний перехід до відновлюваних джерел енергії та відмову від атомної та вугільної генерації.
«Підтримка відновлюваних джерел енергії коштує середньому домогосподарству всього приблизно 1 євро на місяць — стільки ж, скільки кулька морозива», — говорив ще 2004 року тодішній міністр екології Юрген Тріттін.
Цей проект часто називали зразковим, проте нове дослідження від торгово-промислової палати Німеччини (DIHK) показало: витрати на екологічні джерела енергії протягом найближчих 25 років можуть досягти близько 5,4 трильйона євро.
За даними DIHK, особливо швидко зростатимуть приватні інвестиції – в енергетику, промисловість, будівлі та транспорт. Нині вони становлять близько 82 мільярдів євро на рік, але до 2035 року можуть зрости до 316 мільярдів. Основні причини зростання витрат — необхідність оновлювати електромережі, будувати нові електростанції, більше платити за енергію, що імпортується, а також перебудовувати роботу заводів і фабрик.
«З поточною політикою енергетичний перехід неможливо здійснити», – заявив президент DIHK Петер Адріан.
За словами Адріана, підприємці все сильніше виявляються під тиском і частіше переносять виробництво за кордон. Це загрожує не лише робочим місцям, а й конкурентоспроможності Німеччини загалом.
Міністр економіки Катерина Райхе вже оголосила про плани переглянути деякі програми. Вона вважає, що курс на відмову від нафти, газу та вугілля потрібно продовжувати, але перехід має бути при цьому фінансово здійсненним.
Керівництво DIHK привітало позицію Райхе. На думку палати, інновації стримує і бюрократія: надто велика кількість дріб’язкових розпоряджень, надмірний контроль держави та наголос лише на деяких технологіях.
Замість нових правил потрібні, на думку DIHK, більша свобода, технологічна відкритість і ринкові механізми — перш за все ціна на CO₂ як основний інструмент.
