В ході дослідницького буріння в Антарктиді британські вчені знайшли під шельфових льодовиком на дні моря тварин, схожих з губками, які раніше не були відомі.
До цього вважалося, що на антарктичному узбережжі не буває прикріплених бентосних форм життя.
Про результати дослідження говориться в матеріалі швейцарського журналу Frontiers in Marine Science.
Морський простір під плавучими шельфовими льодовиками, які займають площу понад 1,5 мільйона квадратних кілометрів уздовж узбережжя Антарктиди, є найбільшою незвіданою місцем існування на Землі.
Дослідникам з Британської антарктичної служби вистачило всього лише восьми свердловин, пробурених на площі розміром з тенісний корт, для цілого ряду відкриттів на шельфовому льодовику Фільхнера.
Одна з свердловин глибиною в 900 метрів, яка розташовувалася в 260 кілометрах від берегової лінії, дозволила досягти морського дна. Вчених здивували кадри, отримані за допомогою закріпленої на кінці троса відеокамери, на яких можна було побачити не позбавлені мулисті відкладення, як очікувалося, а тверді валуни і прикріплені до них нерухомі тварини невідомого виду, схожих на губок.
Це вперше виявлені нерухомі бентосні тварини на шельфі Антарктиди.
Раніше вважалося, що в умовах повної темряви і температури з 2,2 градуса Цельсія нижче нуля під плавучими льодовиками можливе існування тільки невеликих мобільних падальщиків і хижаків. Наприклад, риб, черв’яків, медуз або криля.
За існуючими біологічним теоріям, поширеність життя під шельфовими льодовиками, в міру віддалення від відкритої води і сонячного світла, стає все меншою. Крім того, щодо прикріплених фільтруючих організмів, залежать від фотосинтезу і надходження їжі з поверхні, вважалося, що вони в числі перших зникають з підлідного біоценозу.
«Це відкриття – одна з тих щасливих випадковостей, які змушують ідеї повернутися в іншому напрямку.
Воно показує нам, що морська життя Антарктики неймовірна і дивовижна, пристосована до існування в “замороженому» світі “, – поділився враженнями провідний автор дослідження доктор Х’ю Гріффітс (Huw Griffiths).
Вчений також озвучив ряд питань, які постають перед фахівцями в зв’язку з відкриттям.
«Наше відкриття піднімає набагато більше питань, ніж дає відповідей: наприклад, як вони туди потрапили, як давно вони там, що вони їдять, наскільки поширені ці валуни, покриті життям, і що буде з цими спільнотами, якщо шельфовий льодовик впаде», – відзначає Гріффітс.
Вчені висунули припущення, що морські мешканці, виявлені на відстані в 1,5 тисячі кілометрів вгору за течією від найближчого джерела фотосинтезу, можуть збирати поживні речовини, які вивільняються при таненні льодовика. За другою версією, вони можуть використовувати для життєдіяльності сполуки метанових струменів, які просочуються з дна моря.
«Щоб відповісти на ці питання, нам потрібно знайти спосіб ближче познайомитися з цими тваринами і їх середовищем проживання, а це означає, що полярним вченим потрібно шукати нові інноваційні способи досліджень», – робить висновок Гріффітс.
В даний момент для дослідників головною серйозною проблемою є відсутність інструментів, які б дозволили дістати ці морські організми.
Автори підкреслюють терміновість подальшої роботи з вивчення вражаючою підлідної екосистеми, оскільки через кліматичної кризи в будь-який момент шельфовий льодовик може обрушитися.
