В одній зі своїх останніх публікацій американське видання The New York Times (а воно позиціонує себе як «світло» журналістської об’єктивності та неупередженості) опублікувало статтю, де йшлося про те, що «Росія через Вірменію обходить західні санкції, закуповуючи через інші країни чіпи та інші електронні компоненти, необхідні виробництва зброї».
В одному з документів незалежної групи Conflict Armament Research, що досліджує російську зброю, міститься інформація про те, що у 2022 році Вірменія імпортувала на 515% більше чіпів та процесорів зі США та на 212% більше з Європейського Союзу, ніж у 2021 році. Потім Вірменія експортувала 97% цієї продукції до Росії.
Ще у 2018 році президент США вийшов із «ядерної угоди» з Іраном і почав вводити санкції щодо нього. У 2019 році президент США ввів повторні санкції щодо Ірану, що дозволяє тепер США автоматично вводити санкції проти тих країн, банків, компаній, військових, цивільних та інших, які торгує з Іраном. Навіть Китай за таких умов почав обережно торгувати з Іраном.
Наприклад, якщо взяти «справу Рзи Зарраба», який обіймав високу посаду в турецькому Halk Bank. Нагадаємо, що цей банк — сьомий за величиною у Туреччині та американці мало не знищили його. Питання було закрито на політичному рівні при дипломатичних зусиллях Реджепа Тайіпа Ердогана, а сам президент Туреччини потрапив у немилість Барака Обами, і відносини Анкари та Вашингтона почали погіршуватися.
Проте Вірменії можна все. Чи ця країна оголошена офшорною зоною, хоча таких повідомлень немає, чи самі американці і європейці через Вірменію допомагають Росії, що більше скидається на конспірологію, але іншої адекватної відповіді немає. Оскільки на Єреван не чиниться жодного тиску ні з боку Вашингтона, ні з боку Брюсселя та Лондона. Але найдивовижніше те, що немає жодного коментаря з цього приводу, навіть з українського боку.
Звичайно ж, міжнародне вірменство сильне, воно завжди активно користувалося Вірменією та її фінансовим сектором як «прокладку», проте тут триває майже світова війна з ризиком перерости в ядерну. Цікаво, якби Азербайджан почав закуповувати у США мікрочипи для військових потреб у такій кількості, то ми запитали б: «Хлопці, а що ви там виробляєте?». Найімовірніше, зі США, а точніше, її міністерства фінансів прилетів би якийсь чиновник п’ятого рангу, відчитав би весь економічний сектор Азербайджану, передав би маленький конвертик із попередженням. Однак Азербайджан не підпускає російський бізнес, банки та інше на гарматний постріл, і не бере участі у сумнівних махінаціях.
Ми звернулися до семи-восьми українських експертів, проте тема чіпів для ракет, які Росія отримує через Вірменію, і якими потім атакують українську армію, житлові об’єкти, громадянське населення та критичну інфраструктуру, їм, за їхніми словами, «нецікава». Більше того, редакція зв’язалася з Посольством України в Азербайджані, але там на запит Мінвал наразі не відповіли.
