16 листопада у Житомирі через нестачу медичного кисню померла 39-річна викладачка місцевого університету Ольга Грабар. Точніше – пішла із життя з прямої вини влади. Як київської, так і місцевої.
Про це повідомив колишній Голова Верховної Ради України Володимир Литвин на своїй сторінці ФБ.
У своєму зверненні до мера міста вона кричала про допомогу. Адже протягом дня її 8 разів відключали від кисню. І це – в обласному центрі. Нижче – взагалі хаос. Реакції – нуль. А заступниця Сухомлина (мера міста) М.Місюрова відреагувала так: кисню вистачає, все працює, як належить.
Виходить, що питання виборів вирішено, на людей наплювати.
Цей трагічний випадок, як у краплі води, віддзеркалює загальний стан організації в Україні лікування пандемії. Вірніше – відсутність будь-якої організації.
Все обмежується балаканиною і злочинним розтринькуванням ковідного фонду. Міністр охорони здоров’я та головний санітарний лікар свою роботу вбачають у патяканні, демонстрації власної самозакоханості своїми персонами. Щоб не псувати настрій керівництву держави, з місць подають прикрашену інформацію. Тих же, хто піднімає голос про справжній стан речей, топчуть. Знаю це достеменно, сам зіткнувся з подібним на тій же Житомирщині.
Складається враження, що усі, хто має займатися організацією необхідної роботи, просто поховалися, ізолювалися й думають тільки про себе. «Працюють» у соціальних мережах. Де ж у них візьметься час на конкретні справи.
Злочинно бездіє Верховна Рада. Тоді як сама вона мала б взяти на себе лідерство.
Загалом українська влада (якщо її ще можна назвати українською) дотримується такого собі, з дозволу сказати, принципу: що ніколи так не було, щоб ніяк не було, якось воно та й буде.
Злочинний принцип.
Залишається одне – бити в усі «дзвони» та самоорганізовуватися, об’єднуватися небайдужій громадськості.
Слід брати справу в її руки. Ставити і вирішувати питання створення Надзвичайного комітету з протидії пандемії, у який би увійшли знані медики, організатори медицини, волонтери, активісти. Ті, хто знає країну і знає, що робити.
До такого Комітету мають перейти кошти коронавірусного фонду, а їх розподіл відбуватися прозоро за рекомендаціями медичної громадськості і лише на протидію цьому лиху. Усі державні органи повинні бути зобов’язані виконувати усі рішення Комітету.
Інакше продовження бездіяльності з боку влади призведе до великої біди.
Хай президент очолить такий народний рух. Якщо хоче.
Водночас було б правильним на період пандемії призупинити діяльність партій у щойно обраних місцевих органах влади. Бо вони разом – з Києва і на місцях – просто розірвуть країну. Їм зараз не до людей: вони борються за посади, міряються «перемогами» над власним населенням і налаштовуються на взаємопобороювання.
Народ для них – витратний матеріал. Часу на безплідні розмови вже немає. Люди не повинні вмирати у страшних муках через анархію у владі.
Банкети під час чуми треба негайно і жорстко присікти.
Так чи інакше багато хто з нас надає допомогу лікарням та хворим. То ж потрібно скоординувати цю роботу і надати їй державного звучання.
Зробити це негайно, бо завтра буде пізно.
