Російські чиновники та депутати на тлі відступу Збройних сил РФ у Харківській області все частіше публічно говорять про необхідність «максимальної мобілізації сил ресурсів» чи «самомобілізації», щоб переламати хід війни.
У Кремлі при цьому можливість загальної мобілізації заперечують. На те є й політичні та технічні причини. Автори розсилки «Сигнал» пояснюють, навіщо взагалі потрібна мобілізація, якою вона може бути в Росії і чому влада все ж таки досі від неї утримується.
На першому пленарному засіданні осінньої сесії Держдуми 13 вересня лідер КПРФ Геннадій Зюганов заявив, що «спецоперація» в Україні (на цій назві наполягає Кремль) «перетворилася на війну» і потрібна «максимальна мобілізація сил та ресурсів».
Прес-секретар президента Дмитро Пєсков того ж дня запевнив, що «наразі мови про це [про мобілізацію] немає». Незабаром після цього прес-секретар КПРФ Олександр Ющенко пояснив, що Зюганов говорив «насамперед про мобілізацію економіки, політичної системи та ресурсів Росії», а не про воєнний стан та масовий призов військовозобов’язаних до армії.
Наступного дня голова Чечні Рамзан Кадиров сказав, що «це все давно перейшло у військові дії» і «ми всі маємо мобілізуватися», не чекаючи, поки «керівництво держави оголосить мобілізацію». Потім Кадиров розвинув думку: він закликав керівників кожного з 85 російських регіонів «підготувати, навчити та укомплектувати хоча б одну тисячу добровольців».
Кадиров назвав це «самомобілізацією». Ініціативу підтримали голови Курської області, Криму та Магаданської області. Глава Марій Ел заявив: «Ця робота в нашому регіоні вже ведеться». Саме у Марій Ел знаходиться колонія, куди бізнесмен Євген Пригожин нещодавно приїжджав вербувати ув’язнених у ПВК Вагнера (втім, це важко назвати «самомобілізацією»).
В Україні Верховна рада затвердила президентський указ про загальну мобілізацію 3 березня, а 15 серпня продовжила його дію до 21 листопада. Мобілізація йде не без накладок, але загалом дуже успішно, тож українська армія має чисельну перевагу на фронті. І це не кажучи про її явно більш високий бойовий дух: країна веде вітчизняну війну. Все це, у комбінації з гарною розвідкою та плануванням, забезпечило успіх українського контрнаступу у Харківській області у вересні.
Власне, саме цей контрнаступ спонукав найбільш рішучих прихильників війни в Росії знову заговорити про мобілізацію. Перша хвиля таких розмов була у березні — після того, як провалився план «взяти Київ за три дні» і стало зрозуміло, що воювати доведеться всерйоз. Тоді Кремль на це не пішов, але й зараз теж не виявляє ентузіазму. На те є й політичні та технічні причини.
Згідно з федеральним законом РФ «Про мобілізацію», запровадити її можна лише указом президента. У ньому мають бути перераховані групи мобілізованих — за віком, спеціальністю та військовим званням. Насамперед мобілізація торкнеться тих, хто постійно проходить підготовку у військових навчальних закладах чи військових частинах, потім — військовозобов’язаних, які перебувають у запасі та останні два роки проходили військові збори.
За різними оцінками, станом на кінець 2021 року армійський резерв Росії налічував близько двох мільйонів людей — це досить великий показник. Для порівняння: у Китаї – 1,2 мільйона, а у США – 845 тисяч осіб. Цікаво, що в законі про мобілізацію є кілька обмежень, наприклад за віком (граничний вік перебування в запасі для солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків та мічманів — 50 років), але лише одна заборона: не можна мобілізувати людей з незнятою чи непогашеною судимістю за тяжкі злочини (але таких активно вербують до ПВК Вагнера). Призвати можуть і військовозобов’язаних жінок, зокрема лікарів та медсестер до 45 років.
Відстрочення можна отримати за станом здоров’я. Закон також гарантує її всім, у кого під опікою перебувають родичі, яким потрібний догляд. І всім, хто має чотирьох дітей до 16 років. Також відстрочка належить співробітникам поліції або ФСВП, пожежникам та митникам. А ще депутатам Держдуми та членам Ради Федерації (які так рвуться на фронт, але чомусь не їдуть).
Всі інші росіяни, які не були зараховані в запас, можуть в обов’язковому порядку залучити до «участі в заходах з цивільної та територіальної оборони» або до «створення організацій та громадських об’єднань, які сприяють зміцненню оборони».
Як усе це відбуватиметься (якщо буде), зараз дуже складно уявити: масової мобілізації в Росії не було з Великої Вітчизняної війни.
Але мобілізація може бути прихованою, без офіційного оголошення — про це навіть написано у тому ж Військовому енциклопедичному словнику. І така мобілізація у Росії фактично йде з весни. Міністерство оборони відкрило по всій Росії кілька тисяч вакансій для служби контракту. Влітку вербувати почали і на підприємствах, зокрема серед робітничих заводів, які потрапили під санкції.
Пропагандисти теж звали росіян йти воювати в Україну: у липні Дмитро Кисельов навіть рекламував програму з набору «добровольців». А в російських містах з’являлися білборди із закликами влаштуватися в «Оркестр W» (тобто в ПВК Вагнера).
Головний редактор Republic Дмитро Колезєв вважає, що «з мобілізацією, мабуть, все буде як із локдаунами в пандемію»: Кремль перекладе відповідальність за неї на губернаторів, щоб зберегти рейтинг Путіна. Звідси й кадировська «самомобілізація». Раніше губернатори вже зобов’язували формувати «добровольчі з’єднання» — наприклад, у липні «собянінський полк» почали формувати у Москві. Влітку Держдума також зобов’язала бізнес виконувати держзамовлення для «контртерористичних та інших операцій» за межами Росії та забезпечувати потреби Міноборони, ФСБ, Росгвардії та МНС. За потреби приватні підприємства змусять «ресурсно забезпечувати» постачання для держоборонзамовлення. Тепер влада фактично зможе вживати заходів щодо мобілізації економіки, не оголошуючи ні мобілізацію, ні військовий стан. Наприклад, змушувати співробітників працювати понаднормово, у вихідні та вночі, а також змінювати графік відпусток або взагалі скасовувати їх.
