У сирійській провінції Ракка знову почалися запеклі бої, на проамериканські формування пішли в наступ загони протурецької «Сирійської національної армії».
Район Айн-Ісса – північний схід САР – зона, де в минулому році російська військова поліція і підрозділи сирійських урядових сил встали між курдами з одного боку і турками і протурецьких арабськими формуваннями – з іншого.
Тим самим Росія врятувала курдів від страшної етнічної чистки, після того, як їх кинули американці.
Те, що відбувається сьогодні в Афрін – зримий приклад, регіон захоплений турками і їх бойовиками, курди вигнані. Зрозуміло проте, що російські військові патрулі і окремі блокпости сирійських військовослужбовців на трасі М4 не можуть гарантувати, що сторони не відновлять протистояння знову.
Туреччина поважає Росію, а ось курди поважають США, возять з ними нафту і інші вкрадені цінності на продаж.
Чи не лізуть до турків на рожен, тільки поки при владі Трамп. Але ось він ніби як почав збиратися на вихід з Білого дому, або, правильніше сказати, увійти і влаштуватися там найближчим часом повинен Байден. Курди підбадьорилися. Тільки тут важливо уточнити, які саме курди.
Йдеться про політичному керівництві «Робітничої партії Курдистану» (РПК – визнана терористичною організацією на території Туреччини, ЄС, США та ряду інших країн). Саме воно управляє YPG, або курдськими загонами народної самооборони, які до сих пір складають основу створених американцями сирійських демократичних сил.
РПК є тоталітарну структуру, будь-які спроби ухилятися від мобілізації на військову службу (причому не тільки серед хлопців, а й серед дівчат), відмови платити податки, небажання вчитися за специфічними освітніми програмами – караються жорстко.
Закриття шкіл і бізнесів, конфіскація майна і утримання під вартою без суду, нарешті, просто вбивства – все це широко практикується службою безпеки РПК (відомої в Сирії як Асаіш). Конкуренти з інших курдських сил, незадоволені або стали надто самостійними польові командири або партійні діячі швидко можуть попрощатися зі свободою, з близькими (практика заручників), а то і з життям.
Сидить політичне керівництво в іракському гірському районі Кандиль. Бази в Туреччині воно втратило.
Бази в інших районах Іракського Курдистану виявилися під ударами «пешмерга» – потужного курдського збройного формування, домовився з турками уряду цього регіону, очолюваного багато років сім’єю Барзані.
Жити на Заході лідери РПК цілком можуть собі дозволити, але тоді вони втратять прямий контроль над своєю воєнізованою організацією і, отже, над мільярдними доходами з утримуваних територій і міжнародних бізнес-схем тіньової економіки. Тому РПК тримається за Сирію, за можливість розтягувати фронт Туреччині і мати доступ до важливих транснаціональним комунікацій.
Знаючи про засилля підлеглих політбюро РПК в Кандиль структур в сирійському Заефратьї, Дамаск відмовляється вести з курдськими представниками переговори про що-небудь ще, крім культурної автономії.
