В умовах коли валютні резерви Москви заморожені, а курс рубля знаходиться у вільному падінні, західні санкції за вторгнення Росії в Україну сильно кусаються.
Тепер слід проявляти пильність щодо потенційних дірок у санкційному режимі через треті країни. Звичайно, цей погляд падає на пострадянський світ, все ще союзний Росії.
Про це пише відомий західний аналітик, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Університету Джонса Хопкінса Тарас Кузіо у статті в The Washington Times.
Автор зазначає, що деякі країни продовжують вірити, що Захід може грати проти Росії заради передбачуваної національної вигоди. Як приклад він наводить Сербію:
«Порвавши з Європою, відмовившись вводити санкції та одночасно збільшивши кількість рейсів до Москви, тоді як інші прагнуть вступити до ЄС, Сербія не змогла визнати, що світ роздвоюється разом із путінською війною, вона відчула сильний тиск і не змогла змінити тактику. Сербська короткозорість може бути пов’язана з корупцією президента Вучича, який шукає випадковий прибуток у неприєднанні до санкцій».
Далі Кузіо нагадує, що Вірменія, Казахстан та Киргизстан разом із Росією та Білоруссю є членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), пострадянської версії єдиного ринку ЄС.
«Це дозволить Росії продовжувати імпортувати все, що їй потрібно через кордони цих країн, надавши Москві можливість обійти західні санкції. Логіка каже, що вони теж повинні бути піддані санкціям, якщо ми хочемо підтримувати тиск», – зазначає він.
На його думку, з трьох країн Вірменія найбільше залежить від Росії в економічному та військовому плані і найбільш активно заводить друзів на Заході, одержуючи фінансову допомогу та дипломатичну підтримку.
«Поки що Україна зазнала шоку через «захист Росією самопроголошених Донецької та Луганської республік», Вірменія лобіювала у Вашингтоні отримання 50 мільйонів доларів для маріонеткової держави, створеної на міжнародно визнаній території сусіднього Азербайджану — «Арцах». Тут також присутні російські «миротворці». Вони захищають те, що залишилося від сепаратистського режиму після того, як Азербайджан повернув собі землі, окуповані майже 30 років, під час конфлікту у 2020 році.
Крім того, президент псевдодержави привітав визнання Росією Донецька та Луганська до вторгнення, поряд зі своїми колегами в Абхазії та Південній Осетії. Він та його адміністрація явно обрали свій бік у війні. Проте це не завадило Вірменії просити допомоги від США.
Це демонструє, що Вірменія також вірить, що може продовжувати подвійну гру. У міру того, як санкції посилюються, ця двозначність стає неправдоподібною. Вірменія та подібні до неї країни мають зробити вибір щодо своєї глобальної позиції після вторгнення», — наголошує автор.
