Засоби виявлення підводних човнів сьогодні переживають справжню революцію – і одним з її умов є застосування новітніх безпілотників (БПЛА) і обчислювальних систем.
Що розробляється на цю тему сьогодні для ВМС США і яку загрозу американські технології можуть представляти для російських підводних сил?
Американська специфіка поняття «морська авіація» в тому, що це в основному (за вирахуванням базових патрульних літаків) авіація палубна. Ті відомості, які на сьогодні просочуються в пресу, говорять про те, що майбутній протилодочник ВМС США замишляється як палубна машина. З урахуванням того, що в протичовнової оборони у американців найважливішу роль відіграють надводні кораблі, це повинен бути безпілотний вертоліт.
Досвід у США в цих питаннях чималий. Ще в 1963 році в лад ВМС США вступив безпілотний протичовновий вертоліт QH-50 DASH. Дистанційно керований вертоліт міг нести протичовнові торпеди або ядерну глибинну бомбу. Хоча вважається, що вертоліт був невдалий, але він стояв на озброєнні США і Японії багато років.
Уже в ХХI столітті в США був запущений в серійне виробництво іншої безпілотний вертоліт – MQ-8B Firescout. Ця машина може виконувати найширший спектр розвідувальних завдань, а також атакувати надводні цілі за допомогою ракетної зброї. Його вантажопідіймальність дозволяє нести йому гідроакустичні буї.
Firescout створений компанією Northrop Grumman, і прямо зараз ця компанія веде роботу над новим безпілотником – MQ-8C, який набагато більше і вантажопідіймальність. Цей вертоліт зроблений на базі пілотованого вертольота Bell 407 і його вантажопідіймальність дозволить нести не тільки буї, а й засоби ураження – малогабаритні торпеди (ту ж Mk.46) і глибинні бомби, в тому числі і ядерні. І до Росії це має пряме відношення, тому що США таким чином мають намір боротися саме з нашими підводними човнами.
Величезні можливості ВМС США і їх союзників в частині протичовнової боротьби найближчим часом можуть бути розширені ще більше, за рахунок того, що на кораблях з’являться безпілотні вертольоти, здатні замінити пілотовані з розрахунку «два замість одного». Фактично це означає зростання охоплення акваторій надводними силами до півтора разів – замість двох «літаючих» протичовнових одиниць кожен есмінець зможе нести три.
Разом з уже і так наявними протичовновими можливостями як надводних сил, так і базової патрульної (протичовнової) авіації, нова бойова техніка ще сильніше ускладнить дії будь-яких, навіть найсучасніших підводних сил.
Сьогодні в протичовнової оборони відбувається така ж революція, яка відбулася в протиповітряної оборони (ППО), з появою спочатку радіолокаційних станцій, які могли управляти зенітним вогнем, а потім – зенітних керованих ракет. І щоб вижити і перемогти у війні, в якій застосовуються сучасні засоби протичовнової оборони, підводного флоту доведеться змінитися настільки ж сильно, наскільки довелося свого часу змінитися авіації, щоб ефективно воювати проти супротивника, що має сучасні зенітно-ракетні системи, а не прожектора і зенітні гармати. Американські протичовнові безпілотники лише один з яскравих ознак цієї нової епохи, яка вже практично наступила.
