Олексій Рябчин – молоде обличчя і активний мозок фракції «Батьківщина» у Верховній Раді. У свої 35 років він є кандидатом економічних наук, освіту здобував в рідному Донецьку і у Великобританії.
Згідно рейтингу законодавчої активності від громадянського суспільства, лідирує в своїй команді за показником ефективності: автор та співавтор близько 30 законопроектів й постанов, а також сотень правок.
Очолює підкомітет з питань енергозбереження та енергоефективності в комітеті ПЕК.
Чому стрімко ростуть тарифи, та куди діваються субсидії? Що потрібно для енергоефективності та як зміниться політика в сфері енергетики в разі перемоги Юлії Тимошенко та «Батьківщини» на виборах?
Про це Олексій Рябчин в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню «Новий формат».
«Зараз кожен з команди “Батьківщини” працює з потрійним зусиллям»
Олексію, Ви підкреслюєте, що здобували освіту у «рідному Донецьку». Це патріотично. Традиційно «донецькі» завжди підтримували своїх, тобто, Партію Регіонів. Яким чином і як давно опинилися в команді Юлії Тимошенко?
Донецьк для мене багато чого значить. Я втратив на якийсь час свою малу Батьківщину, але не хочу втратити країну.
Ніколи не голосував за Януковича, чи Партію Регіонів. Мій батько завжди підтримував Юлію Тимошенко, і це передалось й мені.
Гаразд, перейдемо до основної теми. Енергетика. Виглядає, що вся політика в цій царині проводиться на користь олігархів. Всі ці ротердами+, стрибки тарифів тощо. Те, що відбувається в комітеті, це злагоджений хор на виконання завдань Банкової, чи все таки депутати дбають про людей?
Роботу Комітету я вважаю професійною, і ми намагаємося максимально деполітизувати речі, що відбуваються в сфері енергетики. Ми намагалися максимально відсікати лобістські й непрофесійні речі. Тобто, в Комітеті, 10% — це політичні рішення, а усі інші — це фахова робота. У нас справді ведеться професійна дискусія.
На жаль, від «Батьківщини» всього два народних депутата, і ми не завжди можемо захистити свою позицію. Втім, остаточне рішення за Верховною Радою.
Якби «Батьківщина» мала у Комітеті не 2, і не 20 депутатів у парламенті, а більше, легше було б блокувати сумнівні рішення?
Певна річ. Було б легше боротися із сумнівними рішеннями і домагатися прийняття потрібних законів. Зараз кожен з нас працює з потрійним зусиллям. Всі наші проекти, правки, зауваження – це важка боротьба невеликої команди в парламенті.
Якщо «Батьківщина» матиме більшість, то такого точно не буде. Люди мають розуміти, що не може один депутат, як супермен помахом руки вирішити всі проблеми. Потрібна команда. І якою вона буде, на кого вона працюватиме, залежить від виборців.
Отже, у вашому комітеті не лобіюють інтереси олігархів?
Знаєте, в комітетах Верховної Ради сидять люди, які представляють інтереси олігархів, атомної галузі, газової, вугільної… Тобто, сидять різного роду лобісти. Я себе також називаю лобістом відновлюваної енергетики і всього, що зелене. Але я лобіст за переконаннями.
У мене немає бізнесу, жодних комерційних інтересів. Я в це вірю, я цим займався, цьому навчався і все життя віддав цій справі. Звісно, ти відчуваєш на комітеті вплив інтересів. Але, загалом, повторюся робота досить професійна.
Чи відомі Вам факти, коли профільний комітет приймав рішення всупереч власної совісті, відстоюючи чиїсь інтереси?
Комітет – це колегіальний орган, тому не можна говорити про якусь “колективну совість”. А випадки, на жаль, відомі. Наприклад, був законопроект про, так званого незалежного регулятора НКРЕКП. Над цим законопроектом ми працювали рік. Це була дійсно фахова робота. До нас приїздили діючі члени регуляторів зі всього світу. Нам радили, ми спілкувалися. Ми написали гарний закон, однак він був спотворений однією політичною правкою: хто призначає членів регулятора. І як ми там не билися, але у нас не було можливості переконати наших колег, що президент не повинен призначати членів регулятора.
Навіть через таку придуману систему, що хтось призначає виборщиків, які через співбесіди обирають, а потім, все рівно, призначає президент своїм указом. Ми їх переконували, що такого не може бути, тому що це спотворить всю нашу роботу. Так і сталося.
Гарний Закон, професійно написаний, проведено якісну роботу. Однак, однією правкою взагалі нівельована ідея незалежного регулятора, яка працює в усіх країнах. Тепер президент призначає членів регулятора. І ця їхня залежність та вплив однієї особи не на користь Україні. Швидше, на користь олігархам.
А чим це реально загрожує для пересічних українців?
Тотальною залежністю органу, що повинен знаходити баланс між інтересами виробника і споживача. Залежністю від забаганок влади й її спонсорів.
«Енергетичний омбудсмен захищатиме інтереси споживачів»
Тобто, якщо їм треба, хоч кіл на голові теши. «Папа» сказав, парламент виконав.
У цій Верховній Раді великий бізнес на чолі з головним олігархом країни, тому можуть провести все, що завгодно. Їх інтереси понад усе. А хто захистить простого споживача? Малого підприємця? Тому я запропонував, а мої колеги з «Батьківщини» та з інших політичних сил, до речі, підтримали законопроект про енергетичного омбудсмена. Людину, яка повинна працювати тісно і з НКРЕКП, регулятором, і з виробниками енергії. Іншими словами, ця людина, за кошти держави, повинна допомагати вирішувати проблеми простих споживачів або малого й середнього бізнесу. А ще омбудсмен повинен стати арбітром, який повинен буде збирати і узагальнювати інформацію.
Для прикладу, за рік в нього було 10 тисяч звернень, з них 8 тисяч щодо конкретних проблем з енергопостачанням. Це значить, або Верховна Рада повинна профільний закон прийняти, або регулятор, або міністерство має виступити з відповідними змінами. Ми повинні дбати про такий баланс. Бо ж зараз баланс зі сторони лобістів, олігархів і бізнесменів, він є, а зі сторони людей — немає.
Це ж легко прийняти законопроект, який дасть можливість людям додатково захищати свої інтереси. Зараз, я не бачу у цієї влади пріоритетів допомагати саме людям, а олігархи і бізнесмени — самі собі допоможуть.
Захист споживачів дуже на часі, адже уряд знову підняв ціну газу для населення. Оголосили +23,5%. Лідер «Батьківщини» виступила з різкою критикою цього рішення. Організовує акції протесту і в Києві і в регіонах. І які все це може мати наслідки?
Поки нинішні можновладці на своїх посадах, тарифи будуть продовжувати зростати, а люди зубожітимуть. Вони можуть прикриватися вимогами МВФ, будь чим, але я можу впевнено сказати, що, в першу чергу, це непрофесіоналізм влади. В комітеті навіть люди з правлячої коаліції були обурені таким рішеннями, в тому числі — прем’єр-міністра Гройсмана, який вирішив одноосібно підняти ціну на газ, на тарифи ще в 2016 році. Два роки тому це було одне з його найперших рішень, до майже 100% імпортного паритету. Хоча за угодою з МВФ, ще був час, два-три роки, впродовж якого ще можна було поступово до цього підходити.
Гройсману порадили його закордонні радники зробити це один раз і назавжди. Мовляв, правильне політичне рішення на початку каденції це зробити, а потім більше вже не переглядати. Я не знаю, хто йому там радив, і хто взагалі займається цими питаннями. Якщо ти прибічник ринкової моделі, то в тебе ціна залежатиме від світових цін на енергоресурси. І більш того, скажу, переходити з однієї моделі ціноутворення на іншу модель треба було професійно, чого не було зроблено.
Нинішні протести «Батьківщини» проти підняття ціни на газ матимуть масовий характер і позитивний результат? Чи, як сказав Шкіряк: «посмердять і розійдуться»? Вже ж був провальний «тарифний майдан», який організовувала одна відома політсила. Суди також не дають результату. Як пропонує діяти «Батьківщина»?
Люди все бачать і розуміють. Хто за людей, і здатен професійно впроваджувати, навіть не популярні, але потрібні реформи. Але якщо страждати від них і затягувати паски, то всім разом. А не так, що статки Президента й його друзів зростають, а українці бідніють.
«Перш ніж піднімати тарифи, потрібно зробити ряд важливих речей: облік, енергоефективність, альтернативні джерела, ліквідація монополій»
Перш, ніж рухати вгору тарифи, що треба було зробити?
Щоб воно почало діяти і ефективно працювало, треба зробити чимало вважливих речей. В першу чергу, це облік, лічильники. Якщо ти хочеш, щоб люди платили більшу ціну, то вони повинні платити за те, що вони спожили, а не за те, що їм нарахували віртуально.
Гляньте на ситуацію в Києві. Півроку людям не надавали гарячу воду. Київтеплоенерго не витрачало коштів на підігрів води. А тепер людям нарахували в платіжках суми за ймовірний обсяг газу, нібито використаний ними на підігрів води. Не важливо, гріли вони її, чи милися холодною, мають бойлери, чи ні. Просто платіть за коефіцієнтами корегування. Як таке може бути?
Чи вбачаєте Ви корупційну складову в таких рішеннях? Чи непрофесіоналізм?
Так, це корупція, це невігластво, це непрофесіоналізм, коли люди не споживали нічого, але змушені платити за якимись коефіцієнтами. Тому лічильники мають бути стовідсотково.
Я нещодавно був в Брюсселі і, знаєте, зараз в Євросоюзі йдуть розмови про смарт-лічильники. Тобто такі, що під’єднані до Wi-Fi мережі, до 4G мережі, і які передають дистанційно в режимі онлайн споживання усіх ресурсів за будинком, за кімнатою. Я сам хочу побудувати такий ринок і електроенергії, і газовий, які можуть коригувати споживання, робити більш ефективні моделі. І головне, що люди бачать свої графіки споживання щодня.
Коли ти можеш щось виміряти, ти можеш це контролювати. До речі, наші люди заплатили свого часу за лічильники, в тарифах були закладені ці гроші, але в подальшому вони були вкрадені. Хто за це відповів? Діюча влада когось покарала, когось в буцегарню закрила, за розкрадання цих грошей? Ні. А, може, вони й разом і розкрадали.
А як споживач може контролювати тепло за умови централізованого постачання?
Люди можуть регулювати світло: включив-виключив, замінив лампу на енергоефективну. Люди можуть регулювати споживання води, відкрити-закрити кран. А ось регулювати тепло ті, хто проживає в багатоповерхівках, не можуть, тому що немає регуляторів чи індивідуальних теплових пунктів.
В Бундестазі один з німецьких колег сказав, що ми чули заяву пані Тимошенко, що ви проти ринкових цін. Чому так, коли ми вважаємо, що ринок це добре? Я відповідаю, що сам за ринок, але проходив у вас по Бундестагу і побачив цікаву річ. Бачите, у вас є батарея, а внизу — регулятор, ви його прикрутили, ви не платите, ви його відкрили — платите за те тепло, що спожили. А в нас так не можна. І вирішує це або Кличко, або інший мер, коли запускати і коли зупиняти. Коли в Україні може бути першого березня мінус п’ять, а другого — плюс двадцять, вони, все одно будуть опалювати, а люди будуть за це платити. Це неправильно. Це також потрібно регулювати. Німці, до речі, погодились, що треба більше дбати про споживачів.
Як щодо енергоефективності. Ваш колега Олексій Кучеренко каже, що програма енергоефективності цілковито провалена нинішнім урядом? Хіба лише нинішнім?
Якщо Україна за 27 років незалежності ще посідає топ місця в антирейтингах марнотратності енергії, це означає, що недопрацювали всі. Тема енергоефективності взагалі на чільному місці і вона глобальна. Адже мова не лише про житлово-комунальне господарство, але і про енергоефективність на транспорті, в промисловості. Яким чином ми допомагаємо нашій промисловості споживати менше енергії?
Зараз звітують про скорочення обсягів споживання газу на промисловості. Дуже сумнівна вигода для економіки держави. ВВП не зростає. Промисловість перестала працювати і ви з цього робите якесь досягнення? Для мене це завжди нонсенс.
«Люди зможуть вкладати в модернізацію житлового фонду лише тоді, коли зростуть їхні доходи. Зараз це неможливо»
Читачам, певно, зараз цікавіше про житловий фонд, мережі постачання? Крім того, як бути із застарілими комунікаціями?
Якщо говорити про сферу житлово-комунального господарства, цікавий досвід, наприклад, Німеччини. При об’єднанні Західної та Східної Німеччини, у Східній була інша модель, більш радянська, коли люди де факто не володіли житлом. Для того, аби перевести на модель, яка була у Німеччині, на Заході, держава, по-перше, зробила капітальний ремонт будинків, а потім передала їх у нехай назвемо так – ОСББ, для того, аби ці ОСББ підтримували в належному стані ці будинки.
Я не хочу сказати, що у нас держава повинна будинок кожному відремонтувати, хоча це було б правильним рішенням. Що у нас держава робить? Каже: утворюйте ОСББ, з ЖЕКів виходьте і ремонтуйте все самі. Можливо, це добре, в нас люди працьовиті, вони можуть зробити багато чого самі.
Питання енергоефективності в тому числі в житловому господарстві, якщо ти вже перекладаєш на людей, в тебе єдине вирішення — економічне зростання. Коли люди стануть заможними, вони готові будуть зайву якусь копієчку у під’їзд вкладати, в утеплення будинку, а тут ще й Фонд енергоефективності може допомагати. А якщо в будинку 50-60% субсидіантів, що робити?
Коли у людей буде зайве, тоді вони зможуть приймати інвестиційне рішення, і від людини буде залежати, у що він буде інвестуватиме свої кошти, які нарешті з’явилися. Ця влада не здатна була забезпечити достатній для українців рівень економічного зростання, тому щоб ти не робив, будь-яка реформа буде провальною.
«Закон прийняли, гроші виділили, але уряд бездіє. Фонд енергоефективності реально запрацює вже при новій владі»
Щодо Фонду енергоефективності, ви ж ухвалили Закон. Він уже працює? Як ним скористатися?
Лише в цьому році набирають Наглядову раду Фонду енергоефективності. А на повну, здається, запрацює він уже при новій владі. Проголосований цей Закон був рік тому, і я в своєму підкомітеті доводив його до другого читання. Як людина з опозиції, зібрав усі голоси, кого тільки можна і це були рекордні тоді для Кабміну Гройсмана 278 голоси, якщо я не помиляюся.
Верховна Рада проголосувала Закон, а результату до цих пір цього немає. Підвищувати тарифи почали ще чотири роки тому. Фонд енергоефективності досі не працює. Закон ухвалений, гроші на це вже виділені.
У нас виконавча влада не може виконати навіть таке рішення, яке всі фракції у парламенті підтримали. Створюється ОСББ, люди приходять, звертаються до Фонду енергоефективності, отримують частину коштів компенсації і за банківські кредити, або власні кошти — оновлюють своє житло. Працюють тільки теплі кредити, але це крапля в морі.
До речі, хочу зазначити, що не лише житловий фонд потребує заходів енергоефективності, але і всі заклади бюджетної та комунальної власності, бо це також великий обсяг споживання.
Це все красива теорія? Чи ви гарантовано будете впроваджувати всі ці заходи? Бо свого часу Яценюк теж діло казав.
Все буде залежати не тільки від того, хто займе посаду Президента країни, але й від складу коаліції і уряду. Буду робити все від мене залежне, щоб питання енергоефективності стало ключовим для наступної влади. Бо це дасть шалений мультиплікаційний ефект для економіки. Просто уявіть собі, скільки грошей ми віддаємо за кордон, а це ресурси, які могли б залишатися тут.
У мене відверто кажучи шок був, коли я дізнався про структуру постачання палива в Україну. Як ви думаєте, настільки ми залежимо від нафтопродуктів, що постачаються з-за кордону?
Я можу сказати приблизно у відсотках, моє відчуття, десь 80%.
І ви абсолютно праві. Дивіться, 2018 рік, структура постачання палива. Бензин, дизель та скраплений газ, Білорусь — 52%, Російська Федерація — 33%. 85% з всього імпорту йде з боку Росії, а самі себе забезпечувати ми здатні десь на 10-15%.
У нас працює тільки один завод з нафтопереробки і ще декілька малих нафтопереробних заводів, у нас їх 6, якщо я не помиляюсь. Якби працювала наша нафтова промисловість на повну потужність і ми видобували би нафту, то змогли б забезпечити десь 50%.
Це означає, що ці кошти не йшли в Росію чи Білорусь, вони лишилися б тут, це податки, робочі місця, інвестиції, і ми споживали своє власне, і не витрачали б валюту. Це вже питання енергетичної безпеки. Те ж саме з газом, стільки ми його купляємо, адже можна було б використовувати власний, а потім його продавати. Це називається англійською LowHangingFruit, тобто, зібрати фрукти, котрі висять дуже низько без зайвих зусиль.
Зелена або ж відновлювана енергетика, це ж ваш «коник»? Кажуть, що в середньому в світі джерела альтернативної енергії забезпечують понад 50% від енергетичних потреб. В Україні зараз десь 5 тис різних об’єктів, але від них ми отримуємо всього 5% від необхідної енергії. Як ви оцінюєте ситуацію в цій сфері?
Великі інвестори приходять у зелену енергетику, і це добре! Але простим громадянам не дають підключатись до мережі! Треба пройти кілька кіл бюрократії, щоб отримати зелений тариф! А чому в нас немає сонячних панелей на дахах наших супермаркетів? Тому що хтось з олігархів не хоче втратити монополію і клієнтів?
В світі нові тренди – енергія має споживатися там, де вона вироблена, тому треба стимулювати створення нового класу «просьюмерів»-споживачів енергії, що і споживають, і виробляють електрику. Енергія повинна належати людям, а не олігархам. Зроблю все можливе, щоб якомога більше українців могла заробляти на зеленій енергії, заряджати власною енергією власні електромобілі і бути енергетично незалежним.
«Юлія Тимошенко розуміє, щоб без реформи енергоринку високі тарифи – це додатковий податок для власного народу, і вона налаштована змінити цю ситуацію”
Згідно Конституції надра належать народу. Ваш лідер Юлія Тимошенко запевнила, що так і буде – український газ людям, а тарифи можна буде зменшити в 2-3 рази…
Конституція тут не при чому, це питання політичної відповідальності за модель тарифоутворення. Згідно того, що поухвалювали Яценюк, Гройсман, Порошенко, тарифи будуть лише зростати, а якісь послуги у кращому сценарію залишиться такою ж самою.
Юлія Володимирівна справді наполягає на поверненні системи тарифоутворення, яка була. Вона розуміє, що доки не проведена реформа, доки не збільшено власний видобуток, доки мало дешевшої «зеленої» енергії, не зменшено споживання через заходи енергоефективності, про які ми казали, такі високі ціни на послуги – це додатковий податок для власного народу. І я не сумніваюся, що вона налаштована змінити цю ситуацію.
Я б не назвав це податком. Податки – нормальна річ. А непідйомні тарифи – це просто тероризм. Люди опинилися в заручниках, не можуть сплатити, чиновник захоче – дасть субсидію, захоче – ні. Тепер ще і житло можуть забрати за борги. Мені важко уявити картину, коли бідних висилятимуть з квартир. Але це цілком реально. Гаразд, тарифи будуть знижені?
Зізнаюсь, я прихильник саме імпортного паритету, але ця модель ціноутворення найбільш ефективна, коли ми вже експортуємо зайвий газ, якого не потребує наше населення й промисловість. Тоді високими цінами на внутрішньому ринку є стимуляція зменшення споживання, щоб була можливість більше за кордон продати дорогого газу й отримати прибуток в бюджет, що можна витрачати на різні потреби.
Хоча навіть за цієї влади була можливість за чотири роки навести на ринку лад, досягти більш ніж 5% зростання ВВП, а значить й доходів українців, запровадити енергозбереження й інші необхідні заходи. Тоді й тарифи можна було б переглядати у бік поступового, а не шокуючого, як зараз збільшення.
Слухайте, ну Вовк, Гройсман теж за імпортний паритет. Ви не думали про зміну політичної сили? Як щодо паритету доходів українців з доходами європейців? Це просто сюр. Ви будете проти, щоб Юлія Тимошенко виконала обіцянку, яку вона дала людям? У «Батьківщини» є чітка стратегія з цього питання?
Стратегій уже написано багато, треба просто імплементувати і враховувати національні інтереси, а не (інтереси) тих спонсорів, котрі завели тебе на владний олімп, і зобов’язання своїм партнерам. Однак збудована така корупційна схема, яку неможливо зруйнувати. Чому ми не запускаємо наші нафтопереробні заводи, бо ми даємо іншим заробляти на цих схемах? Чому газові родовища роздаються за безцінь своїм спонсорам й партнерам, які вміють тільки перепродавати їх, а не видобувати газ.
Як тільки ми позбудемось цієї влади, може бути по-іншому багато-багато речей.
«За саботаж призначення субсидій і виплат переселенцям ми ініціювали відставку Реви. Комітет підтримав»
Зараз українців під надуманими причинами масово позбавляють субсидій. Як людям виживати?
Якщо ви підвищуєте ціну на газ – це ж логічно, що більше людей потребуватимуть допомоги. Однак Ви почали штучно скорочувати кількість людей, які отримуватимуть субсидію. До мене надходить сотні листів від людей, яким не призначають субсидію. І для того, щоб їм призначили субсидію, люди розлучаються!
Батьки пенсійного віку, в них син працює десь на заробітках. Але він прописаний у квартирі батьків, проте багато років живе і працює за кордоном. І їм перестали призначати субсидії. Якщо раніше їм потрібно якусь там довідку взяти, то зараз потрібно кілька довідок і так виходить, що вони не отримують субсидії. Я можу навести сотні прикладів, коли уряд штучно позбавляє людей субсидії. Ось дивіться, що люди у фейсбук пишуть. Якась допомога людям була, 500 гривень і вже знімають субсидію. Така бюрократія, що люди не можуть отримувати.
Саме за це, а також за провал пенсійної реформи, за провал виплат переселенцям я зареєстрував постанову про звільнення міністра соцполітики Реви. Комітет її підтримав і чекаємо на її винесення до зали Верховної Ради.
А в цей час Коболєв виводить з країни мільйони доларів мамі до США. Це приниження людей, знущання над українським народом. Експерти кажуть, що субсидії – шлях в нікуди.
Абсолютно. Більше того, це взагалі дуже корупційна річ. Коли субсидії отримують 60-70% домогосподарств, це означає, що енергетична бідність тотальна. Субсидії не монетизовані, не персоніфіковані. Нафтогаз не бачить, хто повинен отримати субсидію, хто ні. З тисяч звернень громадян ми бачимо, що людям допомогу не дають. А гроші кудись ідуть і ці мільярди десь розходяться.
Енергетична бідність – це офіційна термінологія. Наприклад у Великобританії, енергетично бідним вважається домогосподарство, якщо воно витрачає, приблизно, 10-15% сукупного доходу на комунальні платежі. Таких у Великобританії, скажімо, 15%. Це домогосподарства, в яких мешкають одинокі матері, пенсіонери, або люди з інвалідністю. Тобто, люди, які є соціально незахищеними. Уряд Великобританії субсидіює і допомагає оплатити їхню платіжку. Або встановлює за кошти держави енергоефективний котел, допомагає в утепленні будинку, щоб їх платіжка була нижчою, а люди могли це оплачувати. Це і є соціальна ринкова економіка.
Уряд Тимошенко свого часу діяв досить соціальноспрямовано. Чого чекати після виборів?
Безперечно, хворим, стареньким, інвалідам держава мусить допомагати. І Юлія Тимошенко за час перебування на посту прем’єра це успішно робила. Багато людей пам’ятає про це. І «Юліну тисячу» також.
Хоча зараз я, і покоління 30-40 річних українців не впевнені, що будуть гроші на наші пенсії. Тому я не хочу й не буду розвивати патерналізм. Треба багато чого зробити.
Я за розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу. Щоб людина не залежала від держави. Треба дати людям можливість заробляти. Саме про це 400 сторінок Нового економічного курсу.
«Субсидії – поле для корупції: людям допомогу не оформляють, а мільярди розчиняються по схемах»
У Новому економічному курсі передбачені доступні кредити для малого та середнього бізнесу. Де взяти гроші? Нові зовнішні позики?
Нас питають, де візьмемо гроші? Без співпраці з МВФ, на жаль, не вийде на перших порах. Але Ви не уявляєте, який колосальний ресурс зжирає корупція. В усіх сферах, навіть в оборонній і соціального захисту. Ми перекриємо ці потоки, і мільярди спрямуємо на підтримку підприємців, науки, інновацій.
Коли зараз кажуть, що для цього коштів немає… Ну, я перепрошую – декілька мільярдів гривень на премії керівникам НАК Нафтогаз знайшлися? А давайте не дамо премії 40 менеджерам НАК Нафтогаз, а дамо 4000 ветеранам АТО на відкриття власного бізнесу.
В цьому і є різниця в підходах Юлії Тимошенко: вона за те, щоб працездатні люди заробляли. Нинішня влада веде іншим шляхом, щоб багаті ставали багатшими, а бідні ще біднішими.
Це правда. Згідно останніх даних, статки сотні найбільших багатіїв України збільшилися за рік в 12 разів швидше, ніж ВВП країни. Натомість Україна загалом за інформацією МВФ стала найбіднішою країною Європи. От вам і життя «по-новому»!
Знаєте, наш лідер Юлія Тимошенко часто зустрічається з людьми у регіонах. Коли вона говорить зі сцени перед тими, хто прийшов на зустріч, я в цей момент ходжу і спілкуюся з людьми. І, повірте, те, що ти вислуховуєш від людей – це страшно. Не завжди нерви витримують чути їх розповіді про злидні.
А потім після свого виступу Юлія Володимирівна ще реально години дві спілкується з тими, хто залишився. Хто хоче доторкнутися до неї, обняти, або зробити селфі. Але є такі люди, які подають їй свої звернення. В когось рейдери забрали квартиру, в когось господарство, когось влада образила, хтось не отримав лікування. Велика кількість проблем.
Важко читати ці звернення. Становище в якому зараз люди знаходяться – це жахливо. Навіть дивуєшся: як могла влада до такого довести країну і людей. Що нас чекає з цими керманичами далі? Ми мусимо разом покласти цьому край. І я впевнений – нашій команді це вдасться.
Розмову вів В’ячеслав Козак
