Українське МЗС відмовилося визнати правомочність претензій президента Росії, який нагадав, що Україна так і не передала РФ радянські закордонні активи, хоча мала це зробити за договором про боргові зобов’язання СРСР.
Тим часом двом країнам загрожує новий переділ активів та цілих будівель. Представник МЗС України Олег Ніколенко заявив, що російсько-українська угода про розподіл майна так і не набула чинності з вини самої Росії, яка «ігнорувала вимогу надати інформацію про вартість активів, які мали передаватися», що «унеможливило ратифікацію угоди Радою».
Про наскільки великі гроші йдеться, точно ніхто не скаже. На момент розпаду СРСР накопичив боргів майже на 100 мільярдів доларів. Що ж до сумарної вартості іноземних активів радянської держави, їхня оцінка коливалася від офіційної та явно заниженої цифри в 10 млрд доларів, що прозвучала одразу після розпаду СРСР, до неофіційної у 500-600 млрд доларів. У цю суму входять частки у 526 іноземних підприємствах та вартість 3645 об’єктів нерухомості, понад дві третини з яких перебувала на балансі радянського МЗС.
Незабаром після біловежської угоди Москва і Паризький клуб – головний кредитор СРСР запропонували колишнім радянським республікам так званий нульовий варіант, про який і згадав Путін: Росія бере на себе всі борги, але також забирає всю закордонну власність Союзу. При цьому йшлося не про загальну, єдину для всіх угоду, а про двосторонні договори – з кожною республікою окремо. Керівництво України на ці умови погодилося.
Ідея підписати один на всіх договір між уламками Спілки провалилася трохи раніше. Його відмовилися підписувати і Молдова з Азербайджаном, де тоді були досить радикальні націоналісти, і навіть Узбекистан з Таджикистаном, які виходити з СРСР взагалі не планували.
Республіки Прибалтики цієї ідеї теж не прийняли – через власну ідею про те, що вони не правонаступники радянських республік, а окуповані комуністами незалежні держави. Але в цьому випадку жодних проблем через прибалтійську непоступливість не виникло – борг вони платити не збиралися, але й на майно не претендували.
Верховна Рада України відмовилася ратифікувати договір із Москвою, бо вимагали «незалежної оцінки» вартості всіх активів.
Приблизно в другій половині дев’яностих кількість судів помітно скоротилася: українці зрозуміли, що справа здебільшого безнадійна, оскільки суди виходять із ситуації «де факто». Проте від цифри 16,37% відмовлятися не стали і навіть сприймали його як таку собі «зброю» проти Росії, принаймні у 2014 році тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив МЗС «вжити заходів щодо підготовки правової позиції України щодо розподілу майна та засобів СРСР»..
На початку наступного року Високий суд Лондона має оголосити своє рішення про борг України перед Росією 4,5 млрд доларів. З них три – це сума кредиту, який Київ взяв незадовго до держперевороту та повалення президента Януковича, а півтора – відсотки, які накопали з того часу.
Це означає, що будуть ще процеси.
