Глави Азербайджану та Вірменії погодилися на зустріч у Брюсселі після телефонних переговорів із головою Євроради Шарлем Мішелем.
Діалог Ільхам Алієв та Нікол Пашинян проведуть на полях саміту «Східне партнерство», який об’єднує кілька пострадянських країн для розвитку інтеграції з Євросоюзом. Брюссель вирішив не втрачати шансу докласти своїх зусиль для врегулювання ситуації на Південному Кавказі. Судячи з телефонного дзвінка Шарля Мішеля президенту Росії Володимиру Путіну, Єврорада має намір діяти з Кремлем синхронно під час вирішення цієї проблеми.
Діалог Ільхама Алієва та Нікола Пашиняна за посередництва Мішеля стане першою серйозною політичною участю європейських структур у вирішенні протиріч між Баку та Єреваном після 44-денної війни восени минулого року. При цьому США майже відсторонилися від процесу врегулювання південнокавказького конфлікту, якщо не брати до уваги рідкісні візити дипломатів до регіону восени нинішнього року.
Єреванський політолог, керівник аналітичного центру стратегічних досліджень «Восканапат» Грант Мелік-Шахназарян у бесіді з NEWS.ru припустив, що основне завдання брюссельської зустрічі — залучити Захід до процесу реалізації рішень, прийнятих у тристоронньому форматі між Москвою, Єревом , 11 січня та 26 листопада цього року.
У Брюсселі з усіма цими ключовими пунктами врегулювання західне співтовариство має погодитись, надавши їм і зі свого боку легітимності, міжнародного визнання. Але чекати якихось нових ініціатив від європейської зустрічі не доводиться, оскільки серйозна робота вже триває, вважає експерт.
Оскільки Вірменія залишається єдиною країною на Південному Кавказі, що складається з Москвою у стратегічних союзницьких відносинах щодо ЄАЕС та ОДКБ, їй має бути вигідна ключова роль Росії у регіоні. Але в цьому випадку саме Єреван прагне залучити до процесу вірмено-азербайджанського врегулювання Європу, послабивши роль Москви, зазначив у бесіді зі ЗМІ голова Центру політичних інновацій та технологій у Баку Мубаріз Ахмедоглу.
Вірменія намагається за допомогою Заходу відтіснити Москву від нашого врегулювання, затягнути його перебіг. 9 листопада минулого року прем’єр-міністр Пашинян поставив свій підпис під тристоронньою заявою, але потім став затягувати виконання його положень, сподіваючись отримати заступництво на Заході. Тому Пашинян часто говорить про необхідність участі у врегулюванні Мінської групи ОБСЄ та Євросоюзу, — наголосив політолог.
Ахмедоглу нагадав, що вірменська влада усувається від підписання документів про делімітацію кордону між двома державами, оскільки ці підписи остаточно знімають питання про статус Карабаху. Як і раніше, опирається Єреван і створенню транспортних коридорів — зангезурські залізниця та автомобільні дороги мають пройти в безпосередній близькості від кордонів з Іраном та Туреччиною, що невигідно Заходу. Ахмедоглу звернув увагу, що нова дорога дозволить пересуватися тут вільно не лише товарним, а й військовим складам. До планів Заходу не входить військове посилення Москви на Південному Кавказі, тому їм вигідна невизначена позиція Єревана. Можливо, Вірменія у цьому випадку підіграє Заходу навмисно, але не виключено, що їхні інтереси збіглися.
Важелів впливу на Південний Кавказ у Заходу, швидше за все, немає. Тож політичним арбітром він стане не може. На відміну від Росії. Але гуманітарні питання Євросоюзу під силу. У регіоні, де понад 30 років зберігалося напруження між країнами, зазнали руйнування міста та села, загальна чисельність біженців, за різними оцінками, досягла мільйона людей, гуманітарні питання набули майже ключового значення.
