Президент Володимир Путін продовжує втрачати «схвалення» та «довіру» в очах росіян, замкнених на карантин, позбавлених доходу і вважають недостатньою підтримку з боку держави, з’ясували соціологи “Левада-центру”.
Опитування, проведене 24-27 квітня, показав рекордно низькі рейтинги президента за 20 років його перебування при владі. Як з’ясували соціологи, на кінець квітня діяльність Путіна «схвалювали» 59% респондентів. Це на 4 процентних пункти нижче, ніж у березні, на 10 п.п. нижче, ніж в січні, і на 26 п.п. менше посткримського піку (85% в березні 2015-го).
Частка які не схвалюють діяльність президента знизилася з 36% до 33% опитаних, проте як і раніше майже вдвічі перевищує показники 2015-17 рр (14-17%).
Різко – з 2% до 8% – зросла кількість невизначених, сигналізуючи про наростаючому подиві громадян у зв’язку з політикою влади.
Рейтинг «довіри» до Путіна, який вважається за допомогою «відкритого» питання, де респонденту пропонують самостійно назвати персону, якій він довіряє, впав, згідно з даними «Левади», до 28%.
Трохи більше, ніж за два роки Путін розгубив половину довіри: в листопаді 2017 го це було 59%, у червні 2018 го – 48%, в березні 2019 го – 41%, в січні 2020 го – 35%.
Соціальний профіль респондента, який сам, за власною ініціатив, без заявляє про довіру до Путіна виглядає наступним чином: це, як правило, люди із середнім рівнем освіти, літні (40%), частіше жінки, які мають скромний достаток, частіше – сільські жителі або жителі малих міст, відзначає глава «Левада-Центру» Лев Гудков.
Нижче середнього виявляються показники довіри до Путіна у молодих людей (12%), серед більш освічених респондентів, а також – і помітно – серед малозабезпечених (22%).
Опора Путіна залишається колишньою, міркує Гудков: “соціальна і культурна периферія, групи, що володіють обмеженим соціальним капіталом і можливостями зміни свого життя на краще, а тому налаштовані більш консервативно. «Однак на цьому тлі виникають нові явища: посилюється невдоволення найбідніших, що покладає відповідальність на державу, на владу, адміністрацію, оскільки вони не отримують очікуваної допомоги в ситуації наростаючої економічної кризи і перспективи позбутися засобів існування в найшвидшому часі”, – резюмує соціолог.
