20 млн доларів на повернення росіян на сходинку міжнародного футболу. Саме стільки планує отримати екс-тренер національної збірної Андрій Шевченко від російського олігарха, довіреної особи путіна Романа Абрамовича.
Про це розповів голова Асоціації футболістів України виданню From-ua Олег Печерний.
«Я довго роздумував над її висвітленням, зважував всі “за” і “проти”, перепитував свої джерела. Врешті вважаю, що мій крок вбереже від подальших ще більших розчарувань. Почну з очевидного. Наш зірковий екс-тренер національної збірної Андрій Шевченко має дуже тісні дружні та ділові стосунки з російським олігархом, довіреною особою путіна Романом Абрамовичем. Про ці зв’язки писали Deutsche Welle, Bloomberg, а всі наші ЗМІ облетіло фото Шеви, який загоряє на особистій яхті тоді ще власника “Челсі”».
За його, як він переконує достовірними джерелами попри війну, сьогодні ці ділові стосунки між Шевченком та Абрамовичем зберігаються!!! Це у своєму дописі підтверджував Роман Зозуля, коли вказував на спроби Шеви домовитися про зняття з Абрамовича санкцій.
«Погодьтеся, що широке коло іноземних друзів справді може допомагати Шеві відстоювати і необхідність знаття санкцій, і лобіювати інтереси Абрамовича як нібито “ключового перемовника” між нами та рф. А свій прямий доступ до президента Володимира Зеленського, Шева теж спокійно може використовувати на благо Абрамовича. І тут починається найцікавіше. Ви ж знаєте, що росія опинилася за бортом міжнародного футболу. Це боляче вдарило по кремлю і гаманцях його спонсорів».
Виправити ситуацію можливо за наявності у складі УЄФА/ФІФА свого сильного лоббі, яке б не було скомпрометоване, мало б футбольну репутацію і яке б важко було запідозрити у симпатіях до путіна. Шевченко – просто ідеальна кандидатура, яка ще й дуже любить гроші, як пліткують люди з його близького оточення.
Голова Асоціації переконує, що задум існує ще з літа минулого року. Шевченко нібито має увійти до міжнародних футбольних органів і м’якою силою, як то кажуть, із прапором миротворця, повернути росіян у лоно міжнародного футболу.
«Мої джерела безапеляційно переконують, що Шева на це ПОГОДИВСЯ, бо Абрамович запропонував йому бюджет розміром 20 млн доларів».
Припускається, що рівно половина з цих коштів може складати особистий гонорар Шевченка. А решта – 10 млн дол, мали б піти на досягнення потрібного статусу. Теоретично, гроші Шевченко мав би витрачати на лобістів (експерти, політики, чиновники різних рівнів як в Україні, так і закордоном), на включення адміністративних чи силових важелів, на медійну кампанію з піару переважно у західних медіа, на перельоти, перемовини, ймовірно, ще винагороду своїх співробітників, якщо вони в нього є.
«А тепер давайте згадаємо, що у нас відбувалося у жовтні-грудні минулого року. Хіба не тиск? Не адміністративне та силове втручання у справи футболу? Невже це просто збіг такий? Із тих розмов, які дійшли до мене, можу допустити, що окремі особи «працювали» не безплатно. Точні суми гонорарів, мені звичайно, не озвучували. Але більшість учасників реалізації задуму, думаю, що були використані всліпу, і ніхто їм з тих 10 млн дол. не дав ані копійки».
Без висновків та коментарів. Звиклі до розкоші люди за менші кошти зі стула не встають. Інформація про Шеву та всі ці мутки з грошима, расіями, абрамовичами курсує вже на досить високому міжнародному рівні. І чим далі, тим відмитися від цього бруду все складніше. Бо ж не можна одночасно і з хрестом, і без спідньої білизни бігати.
