Танення льодів і інші наслідки глобального потепління призводять до поступового підвищення рівня світового океану, що в перспективі загрожує підтопленням освоєних людиною прибережних територій.
Про це повідомив доктор географічних наук, керівник лабораторії гідрології і кліматології Тихоокеанського інституту географії.
“Танення мерзлих порід в деяких умовах призводить до викидів вуглецевих сполук в атмосферу, що підсилює парниковий ефект, сприяє ще більшого нагрівання атмосфери. А пожежі, викликані посухами, крім усього іншого, супроводжуються поширенням частинок сажі далеко за межі вогнищ загоряння, в тому числі її випадання на сніжники і льодовики”, – сказав учений.
За його словами, це в свою чергу знижує відбивну здатність снігу і льоду і прискорює їх нагрівання і танення.
“Прискорене танення накопичених до того снігів і льодів привносить в океани додаткову порцію води, а це призводить до поступового – зі швидкістю близько 3 міліметрів на рік – підвищення рівня світового океану і загрожує підтопити і навіть затопити багато добре освоєні людиною прибережні території”, – зазначив Шамов.
Він розповів, що за останні 30-40 років – буквально на очах у старшого покоління людей – потепління серйозно змінило сибірські і далекосхідні території: змінюються фізичні властивості підземних льодів, деформуються будівлі і лінійні інженерні споруди, паводки і посухи частішають, підвищується ризик загоряння, що призводить до зростання числа і площ лісових пожеж.
“Танення древніх льодів пробуджує організми, які можуть виявитися небезпечними для сучасних тварин і людини. Зміни в екосистемах спонукають багато організмів до міграції, пошуку нових кормових угідь, болючою адаптації до мінливих умов проживання”, – відзначає вчений.
Він показав графік, що відображає зростання середньорічної температури. На ньому видно, як між 1930-ми і 1940-ми роками температура починає різко відхилятися від норми в бік підвищення і продовжує рости весь цей час. Шамов повідомив, що, можливо, це пов’язано з тим, що після депресії кінця 20-х років минулого століття пішов різкий сплеск розвитку, який наклався на підйом температури, не пов’язаний з людською діяльністю.
“Можливо, (позначилися) підготовка до війни, активний розвиток економіки – окремі локальні події на різних континентах. Я прихильник тієї думки, що людина бере участь в глобальному потеплінні, але він – не головна сила. Головна – орбітальні, позаземні процеси, які визначають нагрів атмосфери. Тому є безліч свідчень”, – додав він та уточнив, що нагрів приземних шарів атмосфери послаблює широтне перенесення повітряних мас і підсилює меридіональне, тобто частішає проникнення тепла і холоду в ті місця, де раніше це було набагато рідше.
“Тривогу викликають часті в останні десятиліття так звані блокуючі антициклони, які викликають з одного боку сильні посухи і пожежі, з іншого – рясні і інтенсивні дощі. Такі антициклони пов’язують з перегрівом атмосфери”, – розповів учений.
Він також зазначив, що через особливості атмосферної циркуляції області поблизу полюсів Землі і високогірні райони планети відчувають більш сильний тепловий вплив, ніж інші території та акваторії.
