Іспанські вчені за допомогою методів обробки великих даних проаналізували швидкість відтворення творів Бетховена різними диригентами і прийшли до висновку, що великий композитор неправильно зчитував свідчення метронома, і, отже, помилково вказував в рукописах темп своїх симфоній.
Результати досліджень опубліковані в журналі PLOS ONE.
Людвіг ван Бетховен був одним з перших композиторів, які почали використовувати метроном – пристрій, запатентований Іоганном Непомука Мельцеля в 1810-і роки. Приблизно з 1815 року Бетховен доповнював свої нотні записи числовими позначками із зазначенням ритму метронома.
Однак, у більшості музикантів і дослідників музики ці цифри викликають питання – якщо виконувати твори в тому темпі, який вказав майстер, то виходить занадто швидкий, як кажуть мистецтвознавці, “скажений” варіант. Деякі диригенти, прихильники так званого “історизму”, так і роблять, але частіше за все твори Бетховена виконують в “романтичному” стилі, тобто більш повільно, ніж рекомендував композитор, а темп кожен оркестр вибирає на свій розсуд.
Існує безліч гіпотез, які намагаються пояснити загадку “метронома Бетховена”. Одні припускають, що прилад був зламаний або погано змазаний, інші, що первісна конструкція метронома, яким користувався Бетховен, відрізнялася від сучасної.
Дослідники з Університету Карлоса III в Мадриді вирішили перевірити ці гіпотези. Вони розробили математичну модель “метронома Бетховена”, засновану на подвійному маятнику, з поправками, які враховують амплітуду коливань, тертя механізму, силу імпульсу і масу стрижня.
“За допомогою цієї моделі ми розробили методологію оцінки вихідних параметрів метронома Бетховена за наявними фотографій та схемою патенту”, – пояснюють автори роботи. На додаток до цього вони розібрали сучасний метроном, щоб виміряти його і використовувати для перевірки математичної моделі і методології.
Після цього вони проаналізували темп і його варіації для кожної частини 36 симфоній Бетховена в інтерпретації 36 різних диригентів, заклавши в комп’ютер в цілому 169 годин музики.
“Наше дослідження показало, що диригенти, як правило, грають повільніше, ніж вказував Бетховен, навіть ті, хто прагне дотримуватися їх в точності. Темпи, задані композитором, надто швидкі – до такої міри, що музиканти в будь-якому випадку прагнуть уповільнити їх”, – наводяться в прес-релізі університету слова одного з авторів дослідження Іньякі УКАР (Iñaki Ucar), музиканта і фахівця з аналізу даних в Інституті великих даних.
Автори помітили, що диригенти майже завжди вносять систематичну поправку в уповільнення темпу симфоній. Виявилося, що відхилення не випадково і його можна скорегувати, якщо внести в цифрову модель поправку на вагу вантажу, закріпленого на стрижні метронома.
Остаточну відповідь прийшов до дослідників, коли на першій сторінки рукопису Дев’ятої симфонії вони побачили позначку “108 або 120”. Вчені здогадалися, що майстер сумнівався, коли робив цей напис. Але не в тому, як швидко виконувати твір – різниця в темпі була б занадто велика, – а в тому, в якому місці зчитувати показання метронома.
“Це відхилення можна пояснити тим, що композитор зчитував шкалу приладу під вантажем, а не над ним. У кінцевому рахунку, це звичайна проблема використання нової техніки”, – говорить інший автор дослідження Альмудена Мартін Кастро (Almudena Martin-Castro).
На думку авторів, їх відкриття ставить крапку в 200-річній суперечці про правильність виконання творів Бетховена і дозволяє музикантам і критикам по-новому поглянути на творчість великого композитора.
