Під час російського вторгнення на Київщину у минулому році, досі менш медійною темою є висвітлення боїв на Броварщині. Насправді там точилися запеклі бої, і мало хто знає, що частина населених пунктів навіть була під окупацією ворога. Втім, ворог напав на країну несподівано і країна перед цим жила своїм життям. Але слід надати належне місцевим бізнесменам, волонтерам, які кинулися допомагати українським військовим та простим людям у непростий для країни час.
24 лютого 2022 року рашистами наносилися інтенсивні ракетні удари по Броварах, були атаковані військові частини, місто готувалося до боїв та вторгнення. 1 березня по колоні окупантів 2 українські винищувачі Су-25 нанесли удари біля села Перемога — росіяни рухалися на Бровари. Зрештою, протягом березня 72-га окрема механізована бригада ЗСУ розгромили колони окупантів, які рухалися на Бровари та столицю. Колона російської техніки, що складалася з 6-го та 239-го гвардійських танкових полків 90-ї гвардійської танкової дивізії, просувалася по Броварщині з півночі по шосе М01 з Чернігівщини. Група рухалася повільно і складалася переважно з застарілих радянських танків Т-72. Українські війська атакували колону із застосуванням протитанкових ракетних комплексів та артилерії, коли російська техніка проходила прямою ділянкою траси, оточеною будинками. Українське військове джерело повідомило, що, з розрахунку на можливість загнати росіян у пастку, було атаковано початок і кінець колони, проте, незважаючи на великі втрати, росіянам все ж таки вдалося вивести частину техніки з-під удару та відступити; повідомляється, що деякі російські солдати бігли пішки до довколишніх лісів і сіл. Зрештою, українські війська 24 березня відбили російську атаку на Бровари. Київська обласна цивільна адміністрація повідомила, що станом на 6 ранку російські війська були присутніми в районах населених пунктів Великодимерської громади та Баришівки.
Внаслідок успішної контратаки українські війська відновили контроль над кількома малими селищами, а російські війська були відкинуті на 25 кілометрів. 30 березня російські війська, які перебували навколо Броварів, продовжили відступати у бік Республіки Білорусь, проте утримуючи при цьому лінію зіткнення. 31 березня українські військові користуються тим, що російські війська відводять небоєздатні підрозділи для нанесення успішних контратак. 1 квітня було заявлено про відступ російської армії із Броварського району. До 2 квітня 2022 року, за заявою українського міністерства оборони, була звільнена вся Київська область. Ворожий підрозділ, який йшов на Бровари, зупинив 3-й батальйон вже легендарної бойової 72-ї бригади ЗСУ, так званих «Чорних запорожців».
Втім, поруч із бійцями ЗСУ та ТРО були з 25 лютого 2022 року такі українські патріоти, як Борис Мацюк, Олександр Трохимчук, депутат Великодимерської ОТГ Анатолій Юрченко, і саме вони приклали зусилля для облаштування блокпостів в районі села Русанів для затримання наступу рашистів. З 1 по 3 березня в Русанові розпочалися бойові дії, ворог пошкодив у цьому населеному пункті близько 40 будинків.
Слід сказати, що люди кинулися захищати країну, записуючись до Тероборони. Втім вони йшли боронити рідну землю без відповідного спорядження, одягу, були голодними. Країна не була підготовленою до війни. Тому у цей скрутний для країни час на допомогу прийшли місцеві бізнесмени та волонтери. Бізнесу було що захищати, зрештою свою справу вони будували роками і в них є родини. Війна примусила бізнесменів ставати волонтерами і активніше вкладати власні кошти в підтримку армії.
Одним з таких місцевих бізнесменів так би мовити старого загартування є Борис Мацюк. Він купував українським військовим продукти харчування, забезпечував їх доставку на позиції, діставав чоботи, одяг, військову амуніцію і навіть автомобілі. Саме за волонтерство та допомогу українським захисникам Борис Петрович був відзначений спеціальною грамотою ЗСУ.
В офісі його бізнесу був розгорнутий волонтерський центр. Співробітники та колеги Мацюка пішли боронити країну на фронт. За словами Бориса Петровича, «автівка на фронті як використаний матеріал, завтра її можуть втратити, але вона необхідна для виконання бойових задач». Крім того, Борис Мацюк очолює МГО «Всенародний контроль та захист». Як бізнесмен, який має міжнародні зв’язки, він їх використав з користю для країни: зміг організувати поставки гуманітарної допомоги з-за кордону. Спільно с колегами з Франції завозили до країни вантажі з гуманітарною допомогою. Після звільнення Київщини Мацюк і далі допомагає ЗСУ. За його словами, «це його обов’язок та місія». Зараз бізнесмен допомагає Харкову, Запоріжжю, Херсону, організовують постраждалим від військових дій ворога доставку продуктів харчування на Схід країни. Крім того, він допоміг доставити необхідні медикаменти до військового шпиталю у скрутний час.
«Десь інтуїтивно, я був готовим до того, що повномаштабне вторгнення буде. І вже після 23 лютого разом з командою однодумців ми розгорнули спільну волонтерську діяльність. Зі мною величезна потужна команда, люди, з якими я знайомий роками. Так, нас чекають зараз важкі випробування, але все буде добре, ми разом, ми витримаємо. В нас є друзі за кордоном, друзі в бізнесі, ми комунікуємо з владою, з міжнародними партнерами. Кожен має свою функцію, і кожен крок прозорий та контрольований. Підтримка ЗСУ та добровольців — це було і залишається основним напрямком нашої діяльності. На фронт ми відправляли бронежилети, тепловізори, дрони, автомобілі, продукти харчування, укомплектовували аптечки за стандартами НАТО, діставали генератори, військову амуніцію. Великий напрямок нашої роботи – це надання гуманітарної допомоги простим людям, тому що вони опинилися в складних обставинах. Ми співпрацюємо з багатьма волонтерськими фондами. Нашими однодумцями-волонтерами було розвезено сотні тон вантажу по Україні від одягу та продуктів харчування — до дорого вартісної технікі та обладнання. Ми переможемо і все буде Україна», – наголосив Борис Мацюк.
