Термін, відведений на президентство Петра Порошенка, невпинно спливає. До дня, коли громадяни винесуть йому свій вердикт, залишається менше чотирьох місцяців.
Опитування громадської думки, які проводять незалежно одна від одної різні, але однаково поважні соціологічні компанії, свідчать, що шанси зачепитися за владу в чинного президента примарні. І з кожним місяцем продовжують танути. Під сумнівом навіть його вихід у другий тур виборів. Головний суперник Петра Порошенка – Юлія Тимошенко -має вдвічі більшу підтримку українців.
Чим більш очевидною стає майбутня поразка, тим більш нервовою стає поведінка Банкової. Для дискредитації опонентів президентська команда не гребує нічим – ні маніпуляціями, ні безсоромною брехнею. Головне завдання, цинічно сформульоване одним з її очільників, – «Нам вже не відмитися, але можемо заляпати брудом інших».
Щоправда, навіть для цього власної фантазії в них не вистачає. Тому користуються методами, розробленими ще кілька років тому технологами Віктора Януковича на чолі з Полом Манафортом, викритими американськими слідчими та незалежними журналістами.
Навіть список «звинувачень» на адресу Юлії Тимошенко ретельно списаний з «темників», складених Манафортом у ті часи, коли Петро Порошенко вірно служив міністром в уряді Миколи Азарова.
Від команди чинного президента ми й не чекали нічого іншого. Людина, яка освячує себе хресним знаменням і при цьому веде «бізнес на крові», яка вважає за можливе відкривати офшорні компанії просто під час Іловайської трагедії та поповнювати своїми грошима скарбницю країни-агресора, й команду підбирає відповідну.
Про здібності та наслідки діяльності цієї команди добре знають усі українці, які змушені жити за президентства Петра Порошенка. Здатність брехати і видавати «чорне» за «біле» і навпаки, схоже, перетворилося на головний принцип підбору кадрів до цієї влади. Відібрані й обласкані вони із задоволенням виконують будь-які завдання, хай навіть найбрудніші.
Сумно та прикро лише те, що до кампанії дезінформації залучають журналістів і засоби масової інформації. Найчастіше, зрозуміло, не з їхньої власної волі. Справжнім журналістам, як нікому, відомо, що жодному політику в нашій країні не доводилося чути стільки звинувачень на свою адресу, як Юлії Тимошенко. І ці звинувачування не обмежувалися лише заявами для преси.
Завдання знищити Юлію Тимошенко виконувала ціла армія слідчих ще з середини 90-х. За часів Віктора Януковича ця армія зросла та поповнилася продажними суддями. Вони кинули Тимошенко за ґрати, але не зламали її. І усі звинувачення були спростовані. Не лише українськими, але й європейськими та американськими судами.
Юлія Тимошенко пройшла найретельнішу, найприскіпливішу перевірку всіх фактів її біографії. Та й хто може бути прискіпливішим за ворогів? І чи може бути іспит жорсткіший, ніж позбавлення свободи? Чимало з тих, хто зараз звинувачує лідера «Батьківщини», не витримали й малої долі випробувань, які вона пережила, і співпрацювали з режимом, який кинув її до в’язниці. Але для суспільства було б корисно, щоб всі українські політики пройшли хоча б десяту частину такої перевірки, яку пройшла Юлія Тимошенко, і вийшли з неї так, як вийшла вона – з честю і високо піднятою головою. Тоді б і вітчизняна політика була б іншою, і Україна була б успішнішою.
«Батьківщина» закликає медіа пам’ятати про свою високу місію – інформувати читачів, глядачів, слухачів, допомагати зрозуміти, що відбувається насправді. І не піддаватися спокусі чи примусу бути використаними владою в ганебній політичній кампанії, що немає нічого спільного ні з інтересами українців, ні з інтересами України.
Розуміємо, як це важко в умовах, створених цією владою в нашій з вами країні. Але часу їй залишилося не так вже й багато. Зрештою, президенти приходять і йдуть, а ганьба залишається. Не помилиться.
