Членство України в НАТО залишається малоймовірним, і спрямування європейських військ в Україну також не є гарантованим способом покласти край цій війні або запобігти наступній. При цьому такі гарантії безпеки – не єдиний спосіб запобігти новим нападам з боку Росії.
Про це пише Foreign Affairs.
«Натомість політикам слід розглянути альтернативи прямим гарантіям безпеки: як підвищити власний потенціал стримування України та водночас усунути глибинні причини конфлікту. Зрештою, такі кроки будуть більш переконливими та ефективнішими, ніж половинчасті європейські миротворчі сили, які надмірно залежать від США в таких важливих галузях, як спостереження і військова логістика», – ідеться в статті.
Київ давно наполягає на тому, що єдиним способом вирішення цієї проблеми є надання Україні членства в НАТО в рамках можливої мирної угоди. З точки зору Києва, це ідеальний варіант, оскільки він знімає зі США проблему запобігання майбутній війні. Це також було б вигідно для європейських держав, оскільки передбачає менше витрат, озброєнь або військових розгортань і більше паперових гарантій, що надаються Статтею 5 НАТО.
Однак членство України в НАТО залишається малоймовірним у довгостроковій перспективі і неправдоподібним у короткостроковій, зазначає FA. Це зобов’яже Сполучені Штати та європейські держави зробити те, чому вони чинили опір чотири роки: напряму протистояти Росії від імені України.
Зазначається, що ключовим моментом для мирної угоди, яка не дасть Росії стимулу переозброїтися і спробувати піти в новий наступ найближчими роками, є посилення внутрішнього стримування України.
Відновлені та адекватно забезпечені українські збройні сили стануть грізним стримувальним фактором для Москви, зазначає видання. Тож замість паперових обіцянок про вступ до НАТО або недостатнього розгортання європейських військ Україні потрібні західні партнери, які нададуть зброю і фінансування в разі майбутньої війни. Це також можна розглядати як своєрідну гарантію безпеки, оскільки в цьому випадку Україна отримує навчання та озброєння в мирний час і допомогу в майбутній війні:
«Але на відміну від розгортання військ або паперових гарантій майбутнього втручання, гарантія озброєнь для України орієнтована не на допомогу ззовні, а на самодопомогу, що дає змогу їй створити надійний власний оборонний потенціал».
Як ідеться у статті, досвід нинішньої війни вказує на необхідність визначити пріоритети в тих галузях, які дійсно потрібні Україні для захисту від російської агресії. Так, існує ціла низка недорогих заходів, як-от міни та укріплення, що допоможуть ускладнити завоювання України, і власна оборонна промислова база України цілком спроможна виробляти багато з них усередині країни за підтримки Заходу. Інші галузі також мають бути депріоритизовані для економії обмежених ресурсів; наприклад, Україні не потрібні висококласні винищувачі.
Звичайно, таке внутрішнє стримування України все ще може створити проблеми на переговорах. Так, на попередніх переговорах у Стамбулі навесні 2022 року Росія вимагала обмежень на різні види озброєнь.
«Але немає причин, чому це має бути несумісне з потужним українським стримуванням, якщо західна допомога буде спрямована на системи, ефективні для заперечення і захисту (наприклад, протиракетна і статична оборона, а не потенціал глибокого удару). При цьому учасники переговорів не повинні погоджуватися на істотні обмеження чисельності збройних сил України, які повинні залишатися досить численними для стримування Росії та захисту країни», – йдеться в статті.
