Півроку тому 24 лютого Росія розпочала вторгнення в Україну.
У своєму зверненні до нації путін обґрунтував напад на сусідів захистом росіян та російськомовного населення України. Проте під час війни вектор змінився. ЗМІ проаналізувало початкові завдання вторгнення та ступінь їхнього виконання.
Захист населення Донбасу, «який протягом восьми років зазнає знущань і геноциду з боку київського режиму», путін проголосив головною метою «спецоперації» в Україні. Проте насправді жителі невизнаних республік навряд чи відчули себе у більшій безпеці.
У Донбасі розпочалася масова примусова мобілізація, а кількість жертв обстрілів житлових кварталів зросла у десятки разів.
Так, за даними влади ДНР, за неповний 2022 загинув 3621 громадянин республіки (841 з яких — мирне населення). За півроку війни померло більше, ніж у будь-якій із «вісім років геноциду». Це число дорівнює 72% втрат за час із 2014 по 2021 рік.
Луганська народна республіка не публікувала дані про військові втрати після вторгнення.
Загальна кількість втрат у ЛДНР з 2014 по 2022 рік, за даними ООН, становила не менше 3404 цивільних осіб і близько 6500 сепаратистів. Влада ДНР заявила про 5100-5200 тисяч загиблих військових і цивільних за той же період. У ЛНР назвали цифру у 1998 році загиблих мирних жителів, не уточнивши втрати серед ополчення.
Незважаючи на обіцянку голови ДНР Дениса Пушиліна, що мобілізовані не потраплять на передову, бійці 105, 107, 113 та 127 стрілецьких полків ДНР, а також 206 полку ЛНР масово скаржилися на обман та відмовлялися виконувати накази.
Перебуваючи під захистом Росії, ЛДНР стають менш безпечними: снаряди щодня потрапляють на житлові будинки та цивільну інфраструктуру. Щодня з початку «спецоперації» влада республік повідомляє про десятки обстрілів з боку України. Тим часом за весь 2021 рік влада республіки повідомляла в середньому про чотири порушення припинення режиму тиші на добу.
«Не було жодних реальних доказів того, що Україна збирається проводити якусь військову операцію та готує ґрунт для наступу», — каже експерт міжнародного центру Карнегі та фахівець із політики Донбасу Костянтин Скоркін.
Згідно з аналізом щоденних зведень влади ДНР, з початку «спецоперації» населені пункти республіки зазнавали обстрілів з боку України 7967 разів — у середньому по 45 разів на добу.
Незалежного підтвердження цим даними немає, оскільки мандат місії ОБСЄ в Україні не продовжено через позицію Росії. Раніше влада ЛДНР неодноразово критикувала ОБСЄ за «занижені» оцінки злочинів ЗСУ.
Небачена раніше інтенсивність обстрілів призвела до колосального руйнування житлового фонду. Згідно з офіційними даними, з 24 лютого в ДНР обстрілами було пошкоджено 6128 житлових будинків та 1368 об’єктів інфраструктури: шкіл, лікарень, підприємств тощо. У ЛНР — 2300 та 195.
Незважаючи на заяви путіна про те, що росіяни та українці є одним народом, більшість українських біженців їде до Європи. За даними ООН, майже 8,2 млн людей виїхали з України через Польщу, Угорщину, Румунію та Словаччину. Тим часом у Росії, за даними організації, зареєстровано близько 2 млн. біженців.
ЗМІ з посиланням на власні джерела взагалі заявило про 3,4 млн біженців у Росії. Проте, згідно з аналізом понад 650 держконтрактів на транспортування, розміщення та харчування біженців, кількість тимчасових переселенців у Росії має бути значно меншою.
Відповідно до постанови уряду РФ від 5 квітня, проживання та харчування однієї людини обходиться бюджету в 1328 рублів на добу.
Згідно з постановою від 12 березня 2022 року, Росія готова прийняти та розмістити понад 95 000 біженців у різних регіонах. Якби всі ці люди справді перебували в російських пунктах тимчасового розміщення з 12 березня по 1 травня, витрачаючи на кожного затверджений мінімум, бюджет витратив би понад 7 млрд. рублів. Однак на харчування та проживання, згідно з аналізом, пішло лише близько 800 млн.
Не всі українці охоче їдуть до Росії, а багато хто, приїжджаючи, швидко залишає пункти тимчасового розміщення, кажуть правозахисники. У Росії ще працює близько 700 пунктів.
Число новоприбульців до Росії сильно корелює з інтенсивністю бойових дій. Це пов’язано з тим, що в умовах гуманітарної катастрофи зазвичай немає можливості для адресної евакуації. У багатьох біженців не було можливості виїхати кудись, окрім Росії.
У телеграм-чатах для українських біженців, які бажають залишити Росію через Москву чи Санкт-Петербург, перебувають близько 20 тисяч осіб: серед них ті, хто лише планує від’їзд, і ті, хто вже вибрався з країни.
Опитані військові експерти та політологи вважають, що нинішні такі територіальні завоювання – не перемога, а поразка для російської влади.
«З урахуванням того, що спочатку сили сторін були нерівними, захоплення невеликої території не може бути перемогою. Незважаючи на пропагандистські тези, гіркота поразки буде присутня і через якийсь час після критичного аналізу того, що сталося, — вважає політолог Аббас Галлямов, — і це завдасть удару не тільки за іміджем Путіна, а й по легітимності влади».
Галлямов вважає, що Кремль опинився у безвиході: затягування війни негативно позначається на економіці та рейтингу президента, але завершити її зараз з такими результатами влада не може. Політолог передбачає затягування млявого конфлікту, але наголошує, що до початку передвиборчої програми-2024 владі буде потрібен якийсь результат. Військовий аналітик Павло Лузін вважає, що Росія програє, незалежно від того, яким буде номінальний результат війни: експерт підкреслює, що країна зазнає непоправних військово-технічних втрат, але політична шкода набагато серйозніша.
«Ми маємо справу із суїцидом російської політичної еліти і, ймовірно, із суїцидом Росії як держави та дієздатного суб’єкта міжнародних відносин», — резюмує Лузін.
