Колишній президент і найбільш розшукуваний злочинець в Грузії, екс-губернатор Одеської області України, непримиренний ворог Петра Порошенка і борець з олігархами Михайло Саакашвілі нещодавно повернувся у велику українську політику.
І негайно виявився в центрі міжнародного скандалу. Тбілісі відкликав з Києва посла, про що заздалегідь попередив президента Володимира Зеленського. Але навіть розрив відносин з країною-партнером не зупинив українського лідера в прагненні здобути в свою команду скандального політика. Навіщо Зеленському знадобився такий проблемний союзник і чого чекати від Саакашвілі на новій посаді.
Новий імпульс
Нова глава української політики за участю Саакашвілі почалася ще в квітні. 22 числа колишній грузинський лідер розповів, що Зеленський запропонував йому увійти до складу президентської команди в якості віце-прем’єра з питань реформ, і він на цю пропозицію погодився.
За словами Саакашвілі, від нього очікували координації переговорів Києва з Міжнародним валютним фондом (МВФ) і кураторства програми дерегуляції економіки, яка повинна була полегшити умови ведення малого і середнього бізнесу і знизити податкове навантаження на нього. Сам Зеленський ці заяви ніяк не коментував. Справа в тому, що український президент має обмежений вплив на призначення членів уряду.
Будучи знайомим з українським законодавством, Саакашвілі поспішив запевнити, що свою майбутню роботу в уряді України він обговорював з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. Однак сам прем’єр ніяк не підтверджував, але й не спростовував факт переговорів з Саакашвілі.
Зустріч колишнього грузинського президента з депутатами від «Слуги народу» показала, що в президентській фракції немає одностайної підтримки призначення Саакашвілі в уряд. Це питання навіть не було винесено на порядок денний у Верховній Раді. Коментатори тоді запідозрили, що, не знайшовши підтримки навіть у своїй фракції, Зеленський вирішив відмовитися від призначення скандального політика. Появі таких чуток сприяла різка реакція влади Грузії, де колишній президент досі оголошений в розшук як фігурант кримінальних справ – Тбілісі пригрозив Києву переглядом відносин і відкликанням посла.
Однак пізніше глава фракції «Слуга народу» Давид Арахамія спростував ці підозри. Він розповів про тривалі переговори Зеленського з колишнім грузинським лідером. Арахамія висловив упевненість в тому, що двом політикам вдалося прийти до спільного знаменника, домовившись про інший формат спільної роботи.
І незабаром Зеленський підписав указ про призначення Саакашвілі. Правда, членом уряду він так і не став – політик зайняв пост глави Виконавчого комітету реформ. Український лідер підкреслив, що це стане «новим імпульсом» для процесу державних перетворень на Україні. Грузія все ж відкликала свого посла, як і загрожувала, однак Київ не став відповідати тим же.
Рада по реформам була створена в серпні 2014 року попереднім президентом України Петром Порошенком і повинна була стати консультативно-дорадчим органом, який займається стратегічним плануванням державної політики реформ і її реалізацією. Головою ради є голова держави, він же формує склад. Але відомство вийшло по суті «мертвонародженим» і провело всього 28 нічим не примітних засідань. Останнє відбулося ще в березні 2018 року за президентства Порошенка.
З Україною Саакашвілі пов’язаний досить давно. У 1984 році, закінчивши школу, він вступив на факультет міжнародних відносин Київського університету, де в ті ж роки навчався його майбутній політичний опонент Петро Порошенко. У 2004 році тоді ще чинний президент Грузії активно підтримував «помаранчеву революцію» і навіть особисто відвідував протестні акції на Майдані. Не залишився політик осторонь і під час другого Майдану, висловивши підтримку Порошенку після повалення Віктора Януковича.
Тоді ж грузинська прокуратура оголосила політика в міжнародний розшук, звинувативши в розтраті коштів і перевищенні повноважень. Саакашвілі вирішив не повертатися на батьківщину, прийнявши пропозицію Порошенка приєднатися до його команди. Спочатку, в лютому 2015 року, він став радником президента, а вже в травні того ж року отримав українське громадянство і на наступний день був призначений губернатором Одеської області.
Там Саакашвілі розгорнув активну діяльність. Правда, з реформами вона була пов’язана досить опосередковано. Політик звільнив більшість глав районних адміністрацій, замінивши їх на іноземних фахівців, в першу чергу на вихідців з Грузії, які займали посади в уряді в період його президентства. Вже скоро основним заняттям Саакашвілі стала критика центральних української влади. Він активно критикував олігархів, особливо Ігоря Коломойського, політиків, які працювали на олігархів, і тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка. Його Саакашвілі називав головним провідником інтересів великого бізнесу.
Пізніше стався конфлікт з главою МВС Арсеном Аваковим, викликаний дискусією про приватизацію одеського порту. Перепалка сталася якраз на засіданні Ради з реформ, куди зараз призначений Саакашвілі. Політик назвав міністра одним з головних корупціонерів в країні, а той у відповідь обізвав губернатора «мерзотником» і «твариною». Крім того, Аваков і Саакашвілі посперечалися, хто з них більший українець.
Але одного Яценюка Саакашвілі виявилося мало. У листопаді 2016 року він пішов у відставку з губернаторської посади, пояснивши це незгодою з політичним курсом керівництва країни. Він заявив про намір створити нову політичну силу, звинувативши Порошенко в корупції і нездатності провести реальні реформи. Партія «Рух нових сил» відразу пішла в глибоку опозицію, оголосивши головною метою імпічмент.
Передбачувано режим Порошенка використовував весь адміністративний ресурс, щоб позбутися від відомого і досвідченого опозиціонера. 19 липня 2017 року Саакашвілі позбавили українського громадянства – політик нібито вказав неправдиві відомості в декларації, яку заповнював при отриманні паспорта. А оскільки його грузинський паспорт анулювали набагато раніше, політик виявився особою без громадянства.
Сам Саакашвілі на той момент знаходився в США. Після цього він відвідав Угорщину, Литву та Польщу. За словами колишнього грузинського президента, для переміщень він використовував свій старий український паспорт.
Незабаром Саакашвілі спробував прорватися назад через україно-польський кордон з групою своїх прихильників, які влаштували бійку з прикордонниками. Поки йшли суди у справі про прорив кордону, Саакашвілі подав документи на отримання статусу політичного біженця, що дозволило отримати нехай тимчасове і сумнівне, але легальну підставу перебувати на території України. Він відразу ж почав політичну кампанію, закликавши українців знову виходити на Майдан і добиватися відставки Порошенка.
5 грудня Саакашвілі заарештували в Києві, звинувативши в отриманні грошей від оточення Януковича на повалення чинної влади. Ніяких рішень у цій справі так і не прийняли. Саакашвілі використав кожне судове засідання як майданчик для політичних виступів, паралельно бомбардуючи органи державної влади запитами на надання політичного притулку. Суди супроводжувалися масовими мітингами його прихильників, які потребують імпічменту Порошенко. В результаті київська влада просто депортувала його до Польщі, звідки він вже не повертався до перемоги Зеленського.
Закулісні ігри
Після конфлікту з Порошенком Саакашвілі неодноразово заявляв, що все ще має політичні амбіції в Україні. Його партія «Рух нових сил» планувала участь в минулій парламентській виборчої кампанії, однак 23 червня ЦВК зняла її з виборів.
Незважаючи на те що через два дні це рішення було скасовано, Саакашвілі закликав своїх прихильників підтримати політичну силу Зеленського «Слуга народу». Він навіть заявляв, що прибув в Україну спеціально для допомоги майбутньому главі держави в проведенні необхідних країні реформ, але лише в якості консультанта.
Особливих політичних очок йому це не принесло. «Рух нових сил» – партія дрібна, прихильники Зеленського ж і так були на піку популярності і в такій незначній підтримці не потребували. Бажання колишнього грузинського президента показати лояльність нової влади пройшло повз увагу, надто вже суперечлива і скандальна постать Саакашвілі.
Увага від політичної діяльності колишнього президента Грузії в Україні відвернули погроми, влаштовані його прихильниками на батьківщині. Формальним приводом стало відкриття засідання Міжпарламентської асамблеї православ’я під головуванням російського депутата Сергія Гаврилова. Він зайняв крісло спікера, що дуже не сподобалося представникам грузинської опозиції. Мітинг їх прихильників почався біля готелю, звідки довелося евакуювати делегацію з Москви, а до вечора переріс в демонстрацію незгоди з курсом нинішньої влади Грузії.
Президент Саломе Зурабішвілі та інші вищі чини держави вказали на Саакашвілі як на одного з винуватців події. Справа в тому, що основним учасником зіткнень стали члени «Єдиного національного руху» – партії, заснованої тоді ще майбутнім президентом Грузії на початку 2000-х після його переходу в опозицію до свого попередника, президенту Едуарду Шеварднадзе. Зараз вона також знаходиться в опозиції разом з партією «Європейська Грузія», заснованої вихідцями з політичної сили Саакашвілі.
Сам він до сих пір займає в партії високе положення. До березня 2019 року в партії тримали місце голови вільним для свого засновника, а після відмови екс-президента і його повернення в Україну наділили його статусом «засновника і почесного голови». Однак в Києві такого визнання заслуг він не отримав – Зеленський лише скасував указ Порошенка про позбавлення Саакашвілі громадянства, але більш не звертав уваги на його спроби коментувати подальший політичний процес.
Тепер же рейтинги нової української влади падають, кабінет Дениса Шмигаля не буяє яскравими особами. І тут Саакашвілі по ряду причин може виявитися вельми корисний особисто президенту. Те, що таке рішення Зеленського не знайшло підтримки ні в кабміні, ні в «Слузі народу», пояснити досить легко. Судячи з усього, Рада просто не стала брати на себе відповідальність за призначення людини, чиї заяви часто радикальні і непередбачувані.
Але команді президента все ж вдалося знайти компромісний варіант. Місце у виконкомі по реформам, по-перше, не потребує узгодження з парламентом. А по-друге, все-таки не передбачає реальної влади, на відміну від губернаторського або віце-прем’єрського крісла. Ні за що конкретне Саакашвілі на цій посаді відповідати не буде, лише давати рекомендації щодо реформ і критикувати тих, хто їх гальмує. Тут скандальність колишнього грузинського президента буде дуже доречним.
Неочевидні завдання
Затвердивши Саакашвілі на роль глави виконкому Ради з реформ, Зеленський отримує, перш за все, медійно розкрученого «адвоката» своєї політики. І перш за все не всередині країни, а на Заході. У європейських і американських партнерів України Саакашвілі має репутацію реформатора. Цим призначенням український лідер показує те, що готовий залучати досвідчених консультантів. А за схваленням його політики з боку Саакашвілі піде і пом’якшення реакції на неї західних партнерів.
Крім того, політик може не тільки схвалювати курс Зеленського. Зараз на тлі того, що регіони знімають або просто ігнорують карантинні обмеження уряду, не озираючись на дії кабміну, у Зеленського загострився конфлікт з місцевою владою. Саакашвілі буде яскравим критиком політичних опонентів президента з числа губернаторів і мерів. Це дозволить змістити увагу суспільства з верхніх ешелонів влади на регіональні, які як раз ближче до людей.
Втім, ускладнення відносин з Грузією – не серйозна неприємність, яку Саакашвілі може доставити Зеленському. Так, зараз політик з ним на одній стороні, але амбіції екс-президента не дадуть йому довго сидіти смирно на зазначеному місці. Україна Зеленського все ще схожа на Україну Порошенко, з якої так люто хотів боротися Саакашвілі. За рік перебування при владі команда нового лідера так нічого і не змогла зробити з впливом олігархів, особливо Коломойського.
Крім того, команда Зеленського досить різношерста і все ще не навчилася працювати як єдиний організм. Питання Саакашвілі вже розкололо президентську фракцію в парламенті, а його експресивність може вбити клин між главою держави і багатьма його соратниками. А якщо Саакашвілі вдасться зайняти сильну позицію в переговорах з американцями, то так просто позбутися від нього вже не вийде.
