Війни починаються вранці, коли сон особливо солодкий і кожна хвилина в ліжку дорівнює годині вечірнього засинання. Ворог – він завжди через свої підступні задуми вибирає саме ці хвилини, вважаючи, що слабкість ще сонної людини принесе йому незаперечну перевагу.
Так сталося вранці 27 вересня 2020 року, коли внаслідок широкомасштабної провокації та інтенсивного обстрілу позицій азербайджанської армії, а також населених пунктів, розташованих у прифронтовій зоні, розпочалася Друга Карабахська війна. Шквальний вогонь з великокаліберної зброї, мінометів та різних артилерійських установок, в одну мить приніс кров, сльози і смерть у сім’ї азербайджанців, що мирно спляться.
Проте ворог, незважаючи на всю його підлість та хитрість, прорахувався. Він навіть не підозрював, що в тиші дрімучих селищ і міст зосереджена сила великої армії, що роки, що минули з часу, підписаного в Бішкеку в 1994 протоколу, згідно з яким Азербайджан втратив 20% своїх територій, не пройшли даремно. Ворог не відав, що поруч із ним, у сусідній країні виросло нове покоління самовідданих борців, які готові загинути за свою Батьківщину.
Вірменські загарбники, незважаючи на допомогу найманців-терористів, незважаючи на приховану чи відкриту підтримку західних покровителів, імперії зла Росії та сусіднього з нами «мусульманського» Ірану одразу ж відчули на собі силу та міць азербайджанської армії.
Блискавичний удар по противнику, який отримав пізнє найменування «Залізний кулак», військова операція, яка вже сьогодні увійшла до підручників світової історії, дозволив Азербайджану досягти успіхів із значно меншими втратами. Вже 22 жовтня азербайджанські збройні сили на півдні звільнили кордон з Іраном, почавши цим наступного дня просування в напрямку Лачинського коридору. У ході військових дій один за одним було звільнено від окупації: 4 жовтня – Джабраїл, 17 жовтня – Фізулі, 20 жовтня – Зангілан, 25 жовтня – Губадли, 8 листопада – Шуша.
Звільнення Шуші – сама по собі безпрецедентна за глибиною сили та мужності, стратегічного мислення та тактичного вміння операція на карті військових подій 44-денної Вітчизняної війни. Шуша – це не просто населений пункт, це – символ, це – кривава рана Карабаху, це – Місце Сили всього азербайджанського народу. І те, що здійснили ці прості азербайджанські хлопці – не просто подвиг, це відродження духовної сутності нації.
Після втрати Шуші, стратегічно та морально важливого центру, вірменські військові підрозділи та вцілілі найманці-терористи запросили миру. І його було підписано 10 листопада 2022 року. Вірменія капітулювала, але… минуло два роки і знову на кордонах, що поділяють дві держави, чути постріли та вибухи. Ворог ніяк не може заспокоїтись, змиритися з тим, що повернути окуповані території доведеться, що у постійній боротьбі добра і зла правда завжди на боці Добра.
З 44-денною перемогою Азербайджану, поряд з міфом про сильну вірмено-російську армію, було зруйновано і міф про сильну вірменську діаспору!
Росія, яка створила азербайджано-вірменський конфлікт і не бажає припинення війни в регіоні, використала всі свої можливості, щоб чинити тиск на Азербайджан. Якби Декларація від 10 листопада не була підписана, Азербайджан, ймовірно, здійснив би процес звільнення від окупації Ходжали, Ходжавенда, Ханкенді та інших історичних територій від окупації, добився б міцного світу в регіоні.
Однак, дивлячись на умови підписаної в даний час Декларації, ми бачимо, що Вірменія не бажає виконувати свої зобов’язання, взяті на собі в рамках тристоронньої угоди від 10 листопада 2020 року:
– незаконні вірменські збройні формування досі не виведені з Азербайджану.
– штучно затримується запуск Зангезурського транспортного коридору, який розблокував усі транспортні та логістичні зв’язки в регіоні;
– не передано мапи мінних полів, закладених вірменами після 30-річної окупації;
– Пашинян поки не хоче розпочинати процес демаркації кордону, що є одним з головних умов підписання мирного договору між Азербайджаном та Вірменією.
Замість виконання своїх зобов’язань, Вірменія продовжує нагнітати обстановку. І він отримує свій відповідь; 3 серпня 2022 року, у відповідь на чергову провокацію, здійснено вірменськими збройними формуваннями, Азербайджанська армія провела операцію у відповідь «Відплата». В результаті цієї операції було взято під контроль висоти Гірхгіз. 12 і 13 вересня 2022 року Вірменія знову здійснила «масштабну військову провокацію, спробувавши замінувати дороги, що з’єднують частини азербайджанських збройних сил, а потім відкрила вогонь по азербайджанських позиціях зі зброї різного калібру. У відповідь Азербайджан вжив заходів для усунення загроз своєму суверенітету та територіальній цілісності.
Нещодавні події відбуваються на тлі кровопролитної війни України та Росії. Однак ми стійкі у своїй боротьбі, так само, як і український народ, і Перемога обов’язково прийде!
Ми сьогодні схиляємо голови на згадку про тих, хто поклав свою життя за процвітання нашої Вітчизни! Ми сьогодні дякуємо нашим воякам та ветеранам за нашу спільну Перемогу, за торжество Правди!
27 вересня – День пам’яті, День гордості та День національної гідності! Слава Азербайджану! Слава Україні! Разом до Перемоги!
