У Москві пройшла зустріч між главою МЗС РФ Сергієм Лавровим і делегацією партії «Альтернатива для Німеччини».
У самій Німеччині це вже викликало скандал, оскільки «АДН» вважається радикальною опозицією влади Меркель з тих, що представлена в Бундестазі. Подібні контакти відкривають для зовнішньої політики Росії «вікно можливостей», але несуть в собі і ризики.
Главі російської дипломатії ніби як не по статусу зустрічатися з делегацією опозиційної фракції іноземного парламенту для, як це прийнято говорити в МЗС РФ, «обговорення широкої порядку двосторонніх відносин». Парламентів в світі багато, опозиційних фракцій ще більше, і хто тільки не приїжджає в Москву – на всіх ніяких міністрів не напасешся. Але це тільки на перший погляд, а на другий і третій у Сергія Лаврова були приводи для суаре з «Альтернативою для Німеччини».
По-перше, це т.зв. «Справа Навального». Якщо німецьке керівництво дозволяє собі контакти з представниками радикальної (або «несистемної») опозиції, ми теж почнемо з такими контактувати – і подивимося, як це вам сподобається. У Берліні «АДН», що володіє третьою за чисельністю фракцією в Бундестазі, вважають радикалами, ці люди виступають за вихід ФРН з ЄС, хоча Німеччина – головний вигодонабувач «єдиної європейської сім’ї».
По-друге. У відносин Москви і Берліна зараз складний період – в тому числі через Навального. «Північний потік – 2», незважаючи на всі спекуляції навколо нього і санкції з боку США, все ж вирішено добудувати. Однак Німеччина як і раніше потрібна Росії: з «особливими відносинами» або без них – це один з наших головних торгових партнерів. До команди Меркель вся Німеччина не зводиться, ще є німецький бізнес, є німецьке суспільство, існують «народна дипломатія» і культурний обмін, нарешті, проросійські партії в ФРН теж є, «АДН» одна з таких.
У цьому списку вдалих збігів ще багато всього – від «захисту традиційних цінностей» до того важливого факту, що представники «АДН» відвідували анексований Крим. Загалом, зрозуміло, що це особливо симпатична для Росії частина політичного ландшафту Німеччини.
Інша справа, що перспективи стати правлячою партією у «альтернативників» сумнівні, незважаючи на різкий зліт їхньої популярності на тлі фінансових проблем єврозони і міграційного кризи.
При формуванні владних коаліцій у Берліні або в будь-який з німецьких земель строго бережуть принцип «всі проти одного», тобто інші партії незмінно об’єднуються проти «АДН» як «ультраправої», «небезпечною», «популістською» сили.
