З початку повномасштабної війни до Фрайбургу (Німеччина) приїхало більше 2000 біженців із України. Окрім влади Німеччини, українцям у Фрайбурзі допомагає організація культурного напряму DUG.
Deutsch – Ukrainische Gesellschaft Freiburg (DUG) – українське товариство, засноване німцями ще у 1992 році.
Голова товариства – Оксана Виговська розповіла більше про діяльність організації.
-Чому виникло товариство DUG та з якою метою?
Після розпаду СРСР, німці почали цікавитися Східноєвропейськими країнами, які входили до складу колишнього СРСР. Україна стала одним із фаворитів, через те, що частина Західної України була тривалий час у складі Австро-Угорської імперії. Як наслідок, сформувалась організація, яка мала на меті краще дізнатись про культуру та традиції України.
Більше 30 років DUG проводить просвітницьку діяльність направлену на збагачення міжкультурних відносин. До недавнього часу, товариство переважно займалося культурно-просвітницькою діяльністю. Однак, після повномасштабного вторгнення, відкривши збір коштів на підтримку України, DUG допомагає не тільки біженцям, а ще й нашим захисникам на фронті.
– Хто є засновниками організації?
Засновниками є німці. В одного із засновників була дружина українка. Вони переїхали до Фрайбургу ще до Другої світової, її батьки родом з України.
Ще одна українка Любов Форгрімлер доєдналася з 1996 року. Її чоловік був в товаристві і їздив до Львова. І в першу поїздку він там з нею познайомився, вони закохалися, він її сюди перевіз. Так відбулося перше українсько-німецьке весілля у Фрайбурзі, про це писала навіть преса.
–Як почало розростатися товариство?
Товариство почало розростатися після подій на Майдані 2014 року. Українці почали гуртуватися. До Революції Гідності в Україні товариство було малопомітним. Оскільки Фрайбург є містом – побратимом Львова, то раз на рік його члени орендували автобуси і їздили до Львова, в Карпати, таким чином відбувалося поверхневе знайомство з Україною.
Згодом була відкрита суботня школа з лекціями, майстер-класами, концертами. Суботня школа вже працює 7 років, при ній функціонує навіть група для дошкільнят.
Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, увага прикута до подій війни в Україні.
-Які найближчі заходи плануєте організовувати?
Цього року організації виповниться 31 рік. Минулого року ми мали святкувати ювілей, однак війна в Україні дещо змінила плани. Тому будемо святкувати цього року. Це буде Solidarität und Danke-Fest, ми хочемо ще раз запросити політиків, щоб привернути увагу до України та зібрати донати.
Думаємо запросити тих, хто підтримував Україну, аби подякувати їм. Були в нас дискусії, чи проводити ці заходи. Однак присутність на заході керівників міст і політиків знову приверне увагу до України
–Яким підрозділам ЗСУ допомагаєте?
DUG допомагає безпосередньо: 67 ОМБр, у складі якої славнозвісний 1-й батальйон «Вовки Да Вінчі», 66 батальйону, Полку Азов, одеському батальйону саперів.
Ми багато допомагали Полку Азов, через що мали проблеми із місцевою партією Jupi, яка представлена фракцією у міській раді. Вони багато возили гуманітарної допомоги, бо в них були буси. Ми отримали дуже багато подяк від Азова. Втім мали неприємності через стереотипи, що полк Азов – нацисти, а ми з ними співпрацюємо.
В основному військовим допомагали їжею,раціями,тепловізорами, турнікетами, медикаментами та іншим електронним обладнанням.
– Через що такі стереотипи сформувалися?
Має певні наслідки і російська пропаганда. Німці не люблять Азов, Бандеру, Правий сектор. Російська пропаганда тут добре попрацювала. Втім, я завжди пояснюю, що хлопці виборюють незалежність.
-Чому Ви одразу не почали допомагати безпосередньо військовим?
Ми спочатку не хотіли ризикувати, бо зареєстровані, як культурна організація. Мета організації: збирати донати для формування взаєморозуміння між українським та німецьким народами.
Таким чином, спочатку переказували кошти на орнанізацію «Повернись живим» та «Солідарна справа громад». Але все-таки ми нервували, тому що не могли отримувати звіти від організацій, куди надсилалися гроші. Також нам була потрібна звітність для податкової у Німеччині.
Тому ми почали самі купувати тепловізори, генератори, зарядні станції, дрони, прилади нічного бачення та машини. Бронежилети неможливо було знайти. Відправили один армійський намет. Передали військові причепи, американський намет на 30-50 людей. Передали хлопцям у листопаді, бо хлопці спали просто в окопах, майже на голій землі.
Чи відбуваються у Фрайбурзі проросійські акції?
-Так звісно, проросійські сили проводили автомобільні демонстрації. На першій було близько 300 джипів з російськими та радянськими прапорами. Нас це дратувало, як це можна під час війни в Україні таке робити? Вони організовували акціїї на підтримку росії, начебто права росіян притискають.
Кожного разу ми проводили “Проти-демо” , щоб донести до всіх правду.
Зрештою, вони перестали це робити — це була наша маленька, але перемога проти російської пропаганди.
Бесіду вела Софія Шиян
