З першого дня протестів в Білорусі Литва всіляко підтримувала противників Олександра Лукашенка.
У Вільнюсі придумали цілий план допомоги громадянам сусідньої держави. Вихідні від Мінська загрози відповісти на прибалтійські санкції симетричними економічними заходами в Литві не помічали. І як з’ясовується – даремно. Якщо Лукашенко виконає обіцянку, Литву чекає швидкий економічний колапс, а слідом за нею «посиплеться» економіка всього регіону. У сусідній Латвії це розуміють, і спочатку Рига навідріз відмовлялася вступати в антилукашенківську коаліцію. Але під напором європейської спільноти латвійська влада скорегували свою позицію і, схоже, починають шкодувати про це.
Пішли на принцип
Ледве встигли в Білорусі закритися виборчі дільниці, як міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс заявив: «Важко назвати ці вибори прозорими, демократичними і вільними».
Впливові політики країни Габріелюс Ландсбергіс і Інгріда Шимон звернулися до керівництва Європейської народної партії. Вони заявили, що діючий президент Олександр Лукашенко програв вибори і «намагається зберегти владу брутальної силою», розганяючи протести. Вони закликали ввести проти Лукашенка санкції і зажадати від імені ЄС нових вільних і демократичних виборів. Цю ідею підтримав президент Литви Гітанас Науседа. Він нагадав, що кілька тисяч білорусів опинилися у в’язниці, пропали або постраждали від рук силовиків.
“Ми не можемо дивитися на це крізь пальці. Якщо режим Лукашенка доведе, що для нього права людини на останньому місці – на жаль, він вже це доводить, – я не вважаю, що співпраця з ним можлива”.
28 серпня Лукашенко у відповідь звинуватив сусідів у тому, що «вони зажралися і забули, що таке Білорусь», – і пообіцяв, що Мінськ відмовиться від використання портів Прибалтики при експорті своєї продукції. Прем’єр-міністр Литви Саулюс Скверняліс і глава МЗС Лінас Лінкявічюс поспішили заявити, що загроз вони не бояться і вже довели це справою, приютив опальну суперницю Лукашенко Світлану Тіхановську і надавши їй охорону.
Однак експерти вважають ці заяви, м’яко кажучи, недоречною бравадою. «Якщо Білорусь справді припинить транзит через Клайпеду, то в Литві постраждає не одне підприємство, – заявив у розмові зі ЗМІ колишній депутат держзборів Клайпеди В’ячеслав Титов. – І сам порт, і Литовські залізниці зіткнуться з серйозною кризою, після чого почнеться хвиля звільнень. Наприклад, для литовської залізниці білоруські калійні добрива – це сьогодні основний тягар».
“30% податкових надходжень до бюджету Литви забезпечує імпорт і транзит білоруських товарів через порт Клайпеди. На добрива «Белорускалий» доводиться половина всього вантажообігу, другу половину становить продукція машинобудівної, сільськогосподарської, харчової промисловості”.
За даними Білоруського інституту стратегічних досліджень, сукупний оборот товарів з Білорусії, що проходять через порти Литви, Латвії та Естонії, оцінюється в 10 мільярдів доларів. У минулому році через литовську Клайпеду було відправлено 14,1 мільйона тонн білоруських вантажів – це більше 30 відсотків від усього вантажообігу порту.
Зовсім інакше до кризи в Білорусі поставилася її інша прибалтійська сусідка – Латвія. У квітні країну повинен був відвідати Лукашенко, але через пандемію з візитом довелося почекати. Його не скасували, а перенесли, імовірно, на вересень, виходить, що в Ризі готувалися і далі вести справи саме з ним.
Безпосередньо перед виборами президента Білорусі в Ризі побував міністр закордонних справ республіки Володимир Макей. На зустрічах з керівництвом країни він всіляко підкреслював, що Білорусія вкрай зацікавлена в розвитку співпраці з Євросоюзом в цілому і з Латвією конкретно – особливо в транспортній сфері, логістиці, транзит, сільському господарстві та галузі високих технологій. І йому відповіли взаємністю: глава латвійського МЗС Едгар Ринкевич закликав до «продовження роботи над угодою щодо двосторонньої співпраці» у сферах торгівлі та вантажоперевезень і нагадав, що Мінськ займає четверте місце серед зовнішньоторговельних партнерів Риги за межами ЄС.
