США мають намір судитися з китайською владою і стягнути з КНР збитки, завдані американській економіці коронавірусом.
Може йтися про колосальну суму в 6 трлн доларів. Як американці збираються доводити, що в тому, що відбувається винен уряд Китаю, а не сили природи?
Дві найвпливовіші юридичні фірми США (іншими словами, справжня армія високопрофесійних юристів) подали в суд на уряд КНР, звинувачуючи його в навмисному і корисливому замовчуванні проблеми коронавірусу на першому етапі епідемії. В результаті, за їхньою логікою, зайняті у зовнішньоторговельних операціях компанії США зазнали значних збитків, які тепер необхідно відшкодувати.
Загальний обсяг позовних претензій знаходиться «в стадії підрахунку». І якщо мова буде йти про трильйони доларів, дивуватися не потрібно – найбільш імовірний саме такий порядок цифр. У разі успіху суд може заарештувати власність китайських державних компаній на території Сполучених Штатів, що викличе колосальний і непередбачуваний за своїми наслідками політичний скандал.
Одна зі згаданих фірм – Lucas-Copmton обслуговує передвиборну кампанію Дональда Трампа. Малоймовірно, що це збіг – куди більше це схоже на продовження тієї самої передвиборної кампанії. Гасло про те, що Пекін повинен заплатити за доставлені американській економіці проблеми, ще не був озвучений президентом прямо, але до того все йде. Це в стилі Трампа, в його логіці, риториці і манері вести справи: “Європа повинна заплатити за охорону своєї безпеки». «Мексика повинна заплатити за будівництво прикордонної стіни». «Венесуела повинна заплатити за все”.
При цьому Трамп, потрібно віддати йому належне, від своїх ідей не відмовляється і вперто довбає в одну точку. Іноді це закінчується успіхом (як у випадку з Європою). Іноді просто не може закінчитися успіхом (як у випадку з Мексикою), але мільярдер з нещадного ринку нерухомості все одно робить це предметом міждержавних переговорів. У випадку з Китаєм він теж може піти до кінця.
По-перше, тому що Дональд Трамп – синофоб. Він щиро вважає КНР головною загрозою для економічних інтересів Америки і тим небезпечним супротивником, з яким потрібно боротися вже зараз. Поклавши руку на серце, він не так вже й не правий, якщо дивитися на ситуацію з боку США.
По-друге, гасло «нехай китайці заплатять» надзвичайно сподобається виборцям, в зв’язку з чим його розтягатимуть для своїх виборчих кампаній кандидати в Сенат і Палату представників США від обох партій. В результаті він стане в деякому сенсі загальнонаціональним, іншими словами – пріоритетом зовнішньої політики.
Варто зауважити, що одну з керівних позицій у другій юридичній фірмі – Berman Law Group займає Френсіс Байден – рідний брат Джо Байдена, колишнього віце-президента США і головного суперника Трампа на президентських виборах. Це може бути як збігом, так і неприємним сюрпризом для Пекіна, оскільки у керівництва КНР давно вишикувалися хороші відносини з Байденом, якого в Китаї вважають «своїм кандидатом» (в Москві приблизно так само відносяться до Трампу, хоча мають на це набагато менше підстав, ніж у випадку з Байденом і КНР).
Нарешті, Трампу просто зручно виставити Китай головним винуватцем тих бід, що спіткали США. Країна вже вийшла на перше місце в світі по числу заражених коронавірусом, при цьому її громадянами було подано 3 з гаком мільйона заявок на одержання допомоги по безробіттю (попередній пік стався десятки років назад, але тоді не дійшло навіть до оного мільйона).
Обсяг своїх претензій до китайців він може округлити до 6 трильйонів. Саме стільки коштує грандіозний і надзвичайно дорогий «план Трампа» з порятунку економіки.
Кожен громадянин країни отримає по 1200 доларів на особисті потреби, півмільярда піде корпораціям, 350 мільйонів на підтримку малого підприємництва, а ще 4 трильйони – це та сума, на яку Федеральна резервна система накупить боргових зобов’язань американських компаній.
Швидше за все, паралельно з обслуговуванням позову буде розвиватися ідея про міжнародне розслідування обставин, при яких почалася епідемія. Вона відкрито висловлюється на Капіталійском пагорбі, і Китай ніби починає нервувати.
Офіційна позиція китайської сторони така, що першою виявленою зараженою стала жінка, яка торгувала креветками на ринку в Ухані. З цим же ринком були так чи інакше пов’язані і кілька десятків тих, що заразилися, виявлених слідом за нею, крім однієї людини, яка ні з ринком, ні з іншими зараженими ніяк не контактувала.
У той же час китайськими дипломатами, функціонерами, лікарями і журналістами регулярно вкидаються версії про те, що вірус має американське походження. Фігурує і ще одна – італійська версія, на доказ якої наводяться слова глави Інституту фармакологічних досліджень Джузеппе Ремуцці, який заявив, що спалах СOVID-2019 в республіці, судячи з усього, почався ще в листопаді і грудні. Тоді в Італії було зареєстровано підозріло багато випадків пневмонії. Про коронавіруси ще ніхто не знав, але підтвердити зараження ним вже тих, хто вилікувалися людей, неможливо.
У відповідь Ремуцці виступив з поясненням, що мав на увазі зовсім інше, а саме: вірус був занесений до Італії з Китаю ще в минулому році. За фактом професор встав на позицію американського звинувачення, згідно з яким Пекін не попередив міжнародне співтовариство про загрозу.
Поки це всього лише інформаційна війна, яку керівництво КНР зі свого боку веде скоріше за інерцією, а не тому що дійсно в чомусь винна і мало умисел приховати проблему. Але якщо Вашингтон піде далі, в КПК також наростять пропагандистські потужності і можуть почати прицільну роботу над тим, щоб Трамп програв вибори (це бажання китайським комуністам приписують регулярно).
