Небезпека виходу Молдови з угоди 1992 року, яка заклала принципи мирного врегулювання збройного конфлікту на Дністрі, сьогодні є цілком реальною.
Таку думку в інтерв’ю росЗМІ висловив глава МЗС Придністров’я Віталій Ігнатьєв. Дипломат розповів, чому Молдову в Тирасполі вважають фактично другою Румунією, а її офіційно нейтральний статус — фікцією, а також про те, чи варто очікувати від влади Придністров’я формальних кроків у бік приєднання до Росії.
— На початку війни постійно заявлялося про обстріл вашої території з боку України. Яка зараз ситуація з безпекою у Придністров’ї? Чи є якісь кроки Кишинева, які викликають у Тирасполя побоювання, окрім прийнятої Молдовою стратегії щодо переведення армії на стандарти НАТО та її модернізації?
— Ця стратегія стара, їй багато років, і лише зараз усі звернули на це увагу. Що стосується ситуації в галузі безпеки, не йдеться про якісь артилерійські обстріли, а про серію терактів. Ці теракти створили велику напругу. Звісно, ми вжили заходів для захисту населення, запровадили рівні терористичної загрози, у нас зараз діє «жовтий» код. Він продовжується регулярно, тому що ситуація досить напружена, але загалом стабільна.
І на цьому тлі Придністров’я звертається до світової спільноти з посланням, що ми є миролюбною державою, у нас немає жодних військових планів та приготувань, і ми закликаємо всіх вжити заходів безпеки у цьому регіональному просторі. І вже є ініціатива президента, яку він почав обговорювати з деякими партнерами, зокрема з російськими колегами. Суть ініціативи полягає у заклику учасників переговорного формату щодо придністровського врегулювання висловитися та чітко заявити про свою прихильність до миру та безпеки, щоб додатково на дипломатичному рівні зміцнити відчуття миру та стабільності та показати, що всі докладуть зусиль для недопущення ескалації ситуації.
— Нещодавно ви заявили, що якщо Молдова юридично здійснить вихід з угоди від 21 липня 1992 року, цей крок може спричинити військові дії. Як узагалі виникла ця тема? Це пов’язано з 30-річчям угоди і, що називається, до речі довелося чи ви спостерігаєте якісь конкретні кроки Кишинева у напрямку виходу з цієї угоди?
— Звичайно, ця стурбованість викликана цілою серією факторів та обставин. Насамперед це політична позиція керівництва Молдови, яка декларується протягом десятиліть. Молдовське керівництво заявляє всіх рівнях необхідність виведення російських військ, включаючи миротворців, трансформації миротворчої операції на якусь спостережну місію. Тобто Кишинів постійно вимагає від Росії як одного з основних учасників миротворчого механізму – унікального та дуже ефективного – його демонтувати. Ось це найголовніша проблема.
Другий фактор – ми спостерігаємо, що відбувається активна мілітаризація молдовської армії. Зрозуміло, що Молдова формально є нейтральною державою, але насправді це фікція. На території Молдови є три центри НАТО, реалізується індивідуальний план дій партнерства Молдова-НАТО з 2006 року. Нині вже є план на 2022–2023 роки. Він реалізується поетапно. Зрозуміло, що забезпечено постійну присутність натовських інструкторів, проводяться спільні навчання, зокрема поблизу зони безпеки.
Далі молдавський парламент ухвалив рішення, яке дозволяє присутність на молдавській території будь-яких іноземних воєнізованих сил, включаючи групу європейської прикордонної поліції та берегової охорони (Frontex). Вона вже діє біля Молдови.
Щодо стратегії нацбезпеки Молдови, там також зафіксовано вимоги про виведення російських військ, виведення озброєнь та трансформацію миротворчої операції. Керівництво Молдови на рівні держсекретаря міністерства оборони зізнається, що країні постачають легке стрілецьке озброєння для військових частин, і говорить про плани постачання артилерії. 11 липня у Молдові було відкрито центр Євросоюзу з питань підтримки внутрішньої безпеки та управління кордонами. Це практичні фактори, які викликають у нас дуже серйозне занепокоєння.
Нагадаю також, що ще 2017 року Конституційний суд Молдови визнав Росію окупантом. Тому з доктринальної точки зору ця країна має дві загрози — Росія і Придністров’я. І нещодавно Європейський парламент визнав територію Придністров’я окупованою Росією.
Буквально днями президент Молдови [Майя] Санду дала інтерв’ю, де заявила, що мирна угода 1992 року була підписана під загрозою з боку Росії. Отже, зважаючи на все, молдавському керівництву дуже не подобається угода 1992 року. І з урахуванням глобальної нестабільності регіональних процесів ми вважаємо, що небезпека виходу Молдови з угоди, яка стала основою для миротворчої операції, є цілком реальною. Тому, спілкуючись із російськими партнерами, ми говоримо про необхідність докласти зусиль, щоб захистити миротворчу операцію.
На наш погляд, Молдова взагалі була створена як друга румунська держава. Це виходить із доктринальних документів, які покладено в основу Молдови, — це декларація про незалежність, постанову парламенту, прийняту 90-го року, які, по суті, говорять про те, що країна намагається сформувати абсолютно румунську ідентичність.
