Арктика знову стає полем бою, констатує факт автора паризької “Монд”.
Після короткого періоду поліпшення відносин Росії та США арктичний штат Аляска знову піддається мілітаризації. Крім воєнних конфліктів, стратегічну цінність регіону підвищує глобальне потепління.
Після закінчення холодної війни 49-й американський штат, розташований на північний захід від Канади і відокремлений від Росії Беринговою протокою, на якийсь час втратив свою стратегічну значущість. Але внаслідок танення льодів через глобальне потепління та ще й з урахуванням чинника спецоперації російської армії в Україні він знову опинився на передньому плані.
У 1960-х роках Джон Хенделанд у дитинстві грав на пляжі в містечку Ном, на півдні від Берінгової протоки, куди його предки (норвезькі золотошукачі) попрямували на рубежі століть. На той час тут ще був колючий дріт, що залишився від Другої світової війни, коли Аляска побоювалася японського вторгнення. Тим часом ворогом став Радянський Союз, дроту стало недостатньо, і на пагорбах були розміщені радари, які мали запобігти атакі ракет з ядерними боєголовками. Потім раптово настала розрядка напруженості за Горбачова і Рейгана: в 1988 році Джон Хенделанд на борту “літака дружби” з 80 жителями Нома вирушив до радянського селища міського типу, розташованого по інший бік протоки біля знаменитої бухти Провидіння, від якої цей населений пункт отримав свою назву . “Ми провели в селищі Провидіння цілий день, тож за добу двічі перетнули часовий пояс”, – згадує Джон Хенделанд, нині мер Нома. Тож із закінченням холодної війни містечко стало зовсім сонним, втративши будь-яку пильність.
З того часу глобальне потепління викликало танення льодів, що блокують Берингову протоку взимку, а відносини США з Росією, навпаки, стали вороже-холодними. А після початку конфлікту в Україні взагалі дійшли до точки замерзання. “Раніше лід захищав нашу територію, але сьогодні льоди відступили, і перед нашими очима відкривається новий океан. Наше узбережжя сьогодні більш уразливе перед агресією”, – резюмує Майкл Сфрага, голова Американської комісії з арктичних досліджень. “Весь світ, принаймні Захід, був зненацька захоплений початком спецоперації в Україні. Тож тепер арктичні країни не припустяться цієї ж помилки, втративши пильність”, – додає Емі Лорен Лавкрафт, директор Центру арктичної політики Університету Аляски у Фербенксі.
Геополітична ситуація, коли географія і політика змінюються одночасно, надала передумови для нової холодної війни навколо полюсів. Американці прокинулися і вирішили розширити, а потім поглибити порт аляскинського міста Нома, вільний від льоду з квітня до жовтня. Мета – зміцнити контроль над Берінговою протокою і показати російським, що американців не так легко залякати. На початку 2021 року США визначили нову стратегічну концепцію під назвою “Regaining Arctic Dominance” та провели цієї зими великі маневри у льодах Аляски за участю 8 000 солдатів для перевірки боєздатності та технічної оснащеності американської армії. Саме час, оскільки оснащення це за роки світу значною мірою стало непридатним.
“Останні двадцять років ми воювали в умовах пустелі, а саме в Іраку та на Близькому Сході. Вся наша підготовка та спорядження були адаптовані до пустелі, і ми втратили боєздатність для операцій у холодному кліматі. А тепер ми знову активуємо на півночі 11 повітряно-десантну дивізію, це наше попередження”, – говорить Майкл Сфрага. З червня цей підрозділ, який відзначився на Філіппінах під час Другої світової війни, знову в строю і навчається на Алясці воювати за суворих погодних умов. Історичне повернення дозволяє нам зрозуміти складні умови Аляски, цієї забутої землі, яка є форпостом американського впливу у напрямку Тихого океану та Північної Азії. Це розуміли американські солдати, такі як генерал Біллі Мітчелл (1879-1936), який на зорі XX століття проклав телеграфну мережу на півострові, що площею втричі перевищує площу Франції: “Той, хто володіє Аляською, володітиме світом”, – сказав він.
