Можливо, знадобиться ще пару днів для того, щоб транспортне сполучення через Суецький канал відновилося, але це не означає, що в сфері міжнародних поставок відразу все налагодиться, пише Handelsblatt.
«Суецька криза» – це всього лише один з симптомів глобалізації. Вакцини, нафтохімічна сировина, комп’ютерні чіпи або інші високотехнологічні вироби – проблеми зараз є всюди, відзначає автор статті Торстен Ріке.
Коли зникнуть залишкові наслідки зимових штормів в Техасі, затримки в постачаннях нафтохімічної сировини будуть ліквідовані.
Однак вакцини ще довгий час будуть дефіцитним товаром у багатьох частинах світу.
Багато ж вироби стали жертвою китайсько-американської технологічної війни, через що підприємствам доводиться міняти свої довгострокові плани.
Ситуацію також ускладнюють політичні норми, наприклад, закони про каналах поставок Німеччини і Європи, які змушують компанії приводити своє виробництво у відповідність з європейськими цінностями. Це призводить до збільшення витрат і зниження ефективності.
Доводиться переносити цілі виробничі ланцюжки, обмежувати ступінь міжнародного поділу праці, а це в свою чергу перетворює гіперглобалізацію в «тормозацію»: всі процеси істотно сповільнюються.
Платити ж ціну за це доводиться споживачам.
Темні сторони глобалізації замовчувалися занадто довго: експлуатація дитячої праці, шкода, якої завдають клімату міжнародні поставки, підтримка авторитарних режимів і наслідки для національної безпеки.
До змін змушують не тільки пандемія і «суецька криза», які показали, наскільки ми залежні і вразливі, і навіть не США, які поставили з ніг на голову улюблений принцип німців «зміни через торговельні обміни».
«Ні, найсильніше тиск виходить від самих споживачів, які більше не готові платити за глобалізацію будь-яку ціну», – робить висновок Ріке.
