New York Times вивчили понад 100 000 тендерних документів та з’ясували, що в Китаї встановлено систему стеження з понад мільйона камер, соціальний рейтинг, збирання вмісту телефонів та визначення брудного одягу.
Камери не лише розпізнають особи та записують голос, а й фіксують соціальні зв’язки та часті місця відвідувань. Проглядається весь вміст телефону та відстежується геолокація у реальному часі. У системі фіксується і найчастіший одяг, в якому людина з’являється на вулиці, записується активність по годинах.
У великих містах створено бази, що містять зразки ДНК та скани райдужної оболонки.
