Найбільш гостро закриття на карантин освітніх установ переживають одинокі матері. Хоча українське трудове законодавство передбачає ряд норм, які повинні забезпечити їм захист від звільнення та дати можливість поєднувати роботу і догляд за дітьми. Однак висока тіньова зайнятість або самозайнятість ці права нівелює. На практиці з порушеннями стикаються навіть працівниці держустанов або бюджетної сфери, пише Соцпортал.
Категорії жінок, які захищені від звільнення:
вагітні;
з дітьми до 3 років або до 6 років при медичних показаннях;
з дітьми з інвалідністю;
матері (або батьки), що самостійно виховують дитину до 14 років.
Кодекс законів про працю суворо забороняє звільняти жінок з дітьми до 3 років або одиноку матір чи батька з дитиною віком до 14 років. Навіть під час повної ліквідації підприємства їм мають запропонувати інше місце. Таке порушення може кваліфікуватись за статтею 172 Кримінального кодексу “Грубе порушення законодавства про працю”. Навіть у разі, коли заява на звільнення була формально написана “за власним бажанням”, при наявності доказів тиску її можна оскаржити.
Так само КЗпП суворо забороняє звільнення матерів з дітьми з особливими потребами. А також дає право користуватися матері або іншому члену родини оплачуваним лікарняним у разі хвороби дитини. До того ж, матері двох і більше дітей чи дітей з інвалідністю мають право на додаткові 10 днів до оплачуваної відпустки, що особливо актуально під час карантину.
Наказ Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року та “Карантинні закони” вказують, що всі, хто може виконувати роботу дистанційно, мають бути переведені у відповідний режим. У іншому випадку працівникам мають запропонувати скористатися відпусткою – щорічною оплачуваною або неоплачуваною. Для матерів та батьків з дітьми до 14 років окремим положенням статті 25 Закону України «Про відпустки» передбачено, що відпустка на період карантину надається без збереження зарплати, однак в обов’язковому порядку.
Однак відпустки без збереження зарплати за власним бажанням при відсутності такого бажання також бути не може. Працівники можуть підняти питання про введення простою та претендувати на 2/3 окладу. Як показує практика, це в багатьох випадках залежить саме від їх активності.
