За підсумками 2019 року знову скоротився обсяг товарообігу між Росією і Україною. Не в останню чергу через те, що рік тому, в квітні 2019 року, уряд Гройсмана відновив санкцій війну. У підсумку всіх санкцій і контрсанкцій за шість років, з 2013 по 2019 рік, обсяг товарообігу між країнами скоротився майже в чотири рази – з 38,5 до 10,2 мільярда доларів.
“Українська влада незмінно хвалиться тим, що на тлі скорочення поставок в Росію зростає обсяг поставок в ЄС, що Україна підвищила свою енергобезпеку, відмовившись від закупівель російського газу, що чутливі сектори української промисловості замістили російську продукцію.
Втім, втрата російського ринку для української промисловості стала не менш потужним ударом, ніж розвал СРСР. Тільки з урахуванням набагато гіршого вихідного стану самої промисловості. Так ситуація виглядає навіть за підсумками 2019 року – кращого для України після 2013-го в економічному сенсі. І перед початком серйозної кризи.
Окремі українські експерти періодично відкривали правду, що газ Україна все одно купує російський, але з європейською націнкою. Що вугілля Україна переважно імпортує теж російське (а частково, мабуть, і донбаське під виглядом російського). Що 40 відсотків палива на АЗС – російського походження. Що “імпортозаміщення” найчастіше обмежується тим же, чим при закупівлі вантажівок МАЗ з російськими двигунами ЯМЗ обмежувалися участю корпорації “Богдан”, що належить сімейству Порошенка, – прикручуванням коліс і зніманням вершків з контрактів.
Для оцінки ж впливу змін в товарообігу на економіки двох країн досить проаналізувати цифри. У 2013 році Росія експортувала вУкраїну товарів на 23,4 мільярда доларів, а імпортувала на 15,1 мільярда. І якщо Україна для Росії була важливим, але далеко не головним торговим партнером, то для України частка Росії в загальному обсязі українського експорту становила 23,8%, частка в імпорті була ще більшою – 30,4%. Росія була для України торговим партнером номер один з великим відривом.
До 2019 року від російського експорту в Україну формально залишилося менше третини – сім мільярдів доларів. Але це якщо не враховувати російський газ, який де-юре оформлений як європейський. При нормальному ж підрахунку виходить, що російський експорт скоротився трохи більше ніж в 2,5 рази. А ось український експорт до Росії обвалився майже в п’ять разів – до 3,2 мільярда.
В абсолютному вираженні втрати Росії трохи більше: 14,3 проти 11,9 мільярда доларів. Але 14,3 мільярда доларів для Росії – це 0,8% ВВП. А 11,9 мільярда для України – це вісім відсотків ВВП. Тобто удар по українській економіці і особливо її промисловості в результаті скорочення товарообігу виявився десятикратно більшим, ніж по російській.
Експорт в країни ЄС за шість років зріс лише на чотири мільярди доларів. Навіть якщо не враховувати товарну структуру поставок в Росію і ЄС, то виходить, що в грошовому вираженні на європейському ринку України змогла компенсувати лише третину втрат на російському ринку. З усіма іншими країнами все ще гірше. Експорт в них за ті ж роки впав на ті ж чотири мільярди доларів. Тобто ніякого заміщення російського ринку не відбулося.
Причини масштабних втрат для української економіки через втрату російського ринку таяться в специфіці структури українсько-російської торгівлі. У 2013 році в десятці найбільших за обсягами продажів в Росію українських товарів було чотири машинобудівних позиції (вагони, турбореактивні двигуни і так далі), чотири види металопродукції, по одній позиції хімічної і харчової промисловості. Тобто сировинних товарів в топ-10 не було зовсім, а лідирували товари з високою доданою вартістю. У загальному обсязі українського експорту сировину займало мінімальну частку, превалювали товари кінцевого споживання.
Десятка найбільших за обсягами продажів в Україну російських товарів була значною мірою представлена сировиною: газ, вугілля, сира нафта, руда і залізні концентрати. Частка, що поставляється Росією на Україну сировини в 2013 році, наближалася до 60 відсотків від поставок.
У 2019 році в першій десятці товарів українського експорту в Росію (а це майже половина експорту) було п’ять видів металопродукції, три види хімічної продукції першого переділу і дві машинобудівних позиції (запчастини для локомотивів і рідинні насоси). Тільки машинобудівні позиції і можна розглядати в якості товарів з відносно високою доданою вартістю, хоча це далеко не турбореактивні двигуни. Решта – продукція першого-другого переділу.
Наочно негативні для України тенденції в зміні структури торгівлі з Росією демонструє зміну обсягів і частки високотехнологічних товарів, зокрема продукції машино- та приладобудування. Якщо в 2013 році Україна поставила до Росії таких на 5,5 мільярда доларів, а придбала на 2,7 мільярда (тобто українські поставки були вдвічі більше російських), то в 2019-му співвідношення склало 862 млн на 787 мільйонів доларів – тобто поставки стали майже паритетними. І це не враховуючи того, що серед інших експортно-імпортних операцій у Росії тепер явну перевагу щодо поставок товарів кінцевого споживання – хоча б завдяки ввезення в Україну нафтопродуктів на 1,9 мільярда доларів.
