В Українському кризовому медіацентрі презентували лист-звернення представників медіаринку, авторської спільноти, музичних лейблів, концертної та ресторанної індустрії. Громадська організація «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП), що представляє в Україні інтереси CISAC (міжнародна неурядова некомерційна конфедерація, що об’єднує організації по управлінню авторськими правами – ПРИМ.АВТ) висловила потребу в реформі авторського права через «загострення проблеми дотримання авторських і суміжних прав в Україні». Інша проблема — неможливість сплати роялті виконавцям з-за кордону, що суперечить у тому числі пунктам Угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом.
Під час брифінгу учасники наполягали на прийнятті законопроекту №5572 про внесення змін до ЗУ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Питання дозволили поставити лише двом виданням.
Зокрема, журналістів видання «Вести» цікавив коментар голови УААСП Валерія Харчишина щодо наявного боргу його організації перед авторами та виконавцями в розмірі 30 млн грн., чи визнає він цей борг, як збирається повертати та чому не виплачуються роялті авторам.
«Гроші з неба не беруться. І їх передусім треба десь збирати. Якщо діяльність організації заблокована, то ти нічого не збираєш. Хіба що ми з Тарасом Тополею скинемося і будемо всім виплачувати. Ми не маємо сплачувати, якщо кошти не збираємо. Але ці гроші міг зібрати й хтось інший. Поки ми сиділи заблоковані, ці авторські кошти збирала інша організація, яка мала на це сумнівні підстави. Ми гроші збирали за інерцією лише з діджитал-платформ. Яких – це комерційна таємниця. Ми не відмовляємося від факту затримки з виплат роялті. Однак, цей борг виник тому, що організація була заблокована, маючи офіс і персонал, що потрібно для акредитації організації. Ці гроші акумулюються в нас на рахунках, якщо збираємо з інтернет-платформ, і вони будуть виплачені, тому що ми несемо зобов’язання. Я за це відповідаю своєю репутацією, яка важливіша ніж оці копійки, які отримую в УААСП. Я не хочу себе знищити себе публічно. І цього я не зроблю, хіба що я самогубця», – повідомив пан Харчишин.
Видання «Новий формат» зацікавила відповідь Валерія Харчишина на питання скільки УААСП ліцензує закладів і з якими співпрацює та чому на загальних зборах організації були присутні лише 8 чоловік? А до пана Тополі було адресоване запитання щодо його волонтерської діяльності. Тобто та інформація, яка шириться у медіапросторі щодо постачання в зону ООС неякісних бронежилетів та спрямування волонтерських коштів на особисті потреби – на побудову власного бізнесу й купівлю та ремонт люкс-апартаментів. Достатньо серйозні звинувачення, між іншим.
«Зайдіть до мене на сторінку ФБ і ознайомтеся, коли я коментував ці фейки. Я не бачу сенс витрачати час на вашу провокацію», – вийшов з себе Тарас Тополя, лідер групи «Антітіла».
«З якого ви видання скажіть?», – далі запитує Харчишин.
«Новий формат»
«Ну нехай. В нас є 8 чоловік, є 80, є 800. Насправді проводити збори під час карантину дуже важко, і ми мали певні обмеження. Втім, можемо неофіційно долучати до зборів людей методом цифрового зв’язку і онлайн. На тих зборах були присутні, але не мали права голосу багато інших авторів. Яке ще було питання?».
«Скільки Ваша організація ліцензує закладів?», – запитую я.
«Ви взагалі в темі? Можете зняти маску», – гнівно запитує Тополя.
Я знімаю маску.
«В нас через міжнародні договори більше 100 млн творів світового репертуару. Також величезна кількість творів українських авторів. Ми – великий рожевий слон в темній кімнаті, якого хтось хоче не помічати. І на цьому слоні вся індустрія дійде до правильного результату. І я передаю привіт всім тим, хто вас сюди прислав», – процидів крізь зуби Тополя.
«Запитайте в інших організацій, чи мають вони договори про представництво спільних інтересів з іноземними і чи мають вони право з’являтися на акредитаціях з цими угодами, які мають», – заявив Харчишин.
Також колег з видання «Вести» цікавила взаємодія УААСП із СІЗАК.
«До Вас директором УААСП був Дмитро Костюк. Він розробляв спеціальну програму, яка відстежує звучання пісень», – запитав в Харчишина журналіст.
«Ця програма забезпечує ідентифікацію творів, збір та розподіл. Ця програма куплена за гроші авторів. І це нормально, коли організація працює. Ці інвестиції покриваються за рахунок роялті. У цивілізованих країнах світу держава сама надає такі позики. У Греції на колективне управління виділили мільйони євро. Завдяки цій програмі ми можемо ідентифікувати твори та збирати роялті. Ми підтримуємо стосунки з організацією СІЗАК…», – резюмував Харчишин.
По закінченню брифінгу до головного редактора видання «Новий формат» підбіг організатор і директор групи «Антитіла» Сергій Вусик та в грубій формі попросив показати редакційне посвідчення, яке сфотографував на телефон.
«Ми Вас перевіримо», – наостанок «налякав» Вусик.
За коментарями щодо роялті-кризи 2021 видання «Новий формат» звернулося до Олександра Нікіна, генерального директора «Української Ліги Авторських та Суміжних Прав/Організація Колективного Управління Авторськими і Суміжними Правами» (УЛАСП/ОКУАСП), які також представляють інтереси великої кількості українських авторів, видавництв, міжнародних корпорацій, що в сукупності володіють правами на більш ніж 70 % музики, що фактично використовується в Україні і які ще в серпні підготували лист-звернення до уряду з приводу вирішення кризи роялті, через яку шоу-індустрія втратили щонайменше 100 млн. грн.
«Дуже дивна реакція Валерія Харчишина на запитання щодо ліцензування закладів його організацією, адже сенс існування кожної організації колективного управління полягає в тому, аби видавати ліцензії на використання музики в інтересах авторів і музикальних видавництв суб’єктам підприємницької діяльності на використання об’єктів авторських прав та збирати за це кошти. Відповідно, з цього можна зробити висновок, що УААСП, який керується паном Харчишиним, не здійснює подібного роду діяльність. У той же час, до прикладу, УЛАСП/ОКУАСП здійснює ліцензування понад 18 тисяч закладів у сфері послуг торгівлі закладів харчування та сфери послуг, збираючи та виплачуючи кошти. В нас давно розроблена IT-система, коли за допомогою імпорту даних з GOOGLE формуються карточки тих, хто використовує музику (ресторани, магазини, кафе, тощо), їм у письмовій чи усній формі надходить сповіщення про те, що використання музичного контенту можливе лише з дозволу (договорів) та відповідної оплати. Під час перемовин з власниками закладів, якщо вони відмовляються підписувати договора, відбувається фіксація факту та розпочинається судовий процес. І навіть зараз наша організація за неповні 9 місяців виплатила понад 40 млн грн – це навіть більше, ніж минулого року. Користуючись нагодою, можу запросити всіх авторів і музикальних видавців перейти до прозорої роботи щодо отримання винагороди.
«Наразі ГО УААСП представляють інтереси авторів та видавництв, що у сукупності мають права на не більше 5 % музики, що фактично використовується в Україні. – зазначає Олександр Нікін. – Разом з тим, ані мені, ані іншим учасникам ринку авторського права в Україні взагалі нічого не відомо стосовно банківського блокування рахунків УААСП та причин, які б завадили організаціям колективного управління виплачувати кошти авторам. Згідно оприлюднених річних звітів, за три роки УААСП зібрав близько 70 млн грн, а виплатив авторам лише 20 млн грн. І цей факт наразі є предметом кримінального розслідування. Цікаво й те, що майже 70% підписантів їх відкритого листа – це ті люди, які й мають платити роялті українським та світовим авторам.
Але найбільше мене здивували слова Юрія Нікітіна, який є членом наглядової ради УЛАСП/ОКУАСП – адже його організація «MAMAMUSIC» майже 10 років від нас щоквартально отримує кошти, що загалом вимірюється мільйонами. Звісно, всі ми теж хочемо, щоб коштів було більше, та для цього й потрібно завершити реформу колективного управління, проти чого, по суті, й виступають всі ті люди, які здебільшого є представниками радіостанцій, організаторами концертів та рестораторами, що мають сплачувати роялті авторам, але не роблять цього, посилаючись на відсутність акредитацій. І, звичайно ж, вони фінансово зацікавлені в тому, щоб безлад на ринку авторських прав тривав і надалі.
Володимир Малінін
