Найстрашніше для курортного бізнесу це – тінізація

У попередній частині інтерв’ю нтернет-видання «Новий формат» зустрічалося з профспілковим лідером малого та середнього бізнесу Наталією Кожевіною. Наталія Дмитрівна розповідала про тиск, який чиниться зі сторони опонентів на її бізнес.

Продовжуємо розмову про курортний бізнес, і що робити, аби витягнути галузь із прірви. Наш співрозмовник – Ксенія Кожевіна, виконавчий директор туристичного комплексу «Вікторія».

«БОРИСЬ, І ТИ ЗМОЖЕШ ЗАХИСТИТИСЯ»

– Чи будете Ви звертатися до нового бізнес-омбудсмена, яким з 12 жовтня буде польський політик та економіст Марчін Свєнчіцькі?

Н.К. Обов’язково. У нас є об’єднання «Фортеця», яке ми створили з [головою Ради підприємців при Кабміні 2008-2010 рр. – Ред.] Оксаною Продан 2010 року. Після того, як пройшов «Податковий майдан», ми стали одними з перших найактивніших членів, які підготували для Оксани Продан багато пропозицій, для їх врахування в законодавчих актах. Також Олександра Кужель співпрацює з Ксенією Ляпіною [обидві колишні народні депутатки. – Ред.] над системою змін в підприємницькому середовищі, особливо в малому та середньому бізнесі.

Коли раніше багато підприємців фактично відкуповувалися, я завжди казала: «Скільки б ти не давав на лапу, тебе все одно наздоженуть – борись, і ти зможеш захиститися».

 

Ми живий приклад: нікому нічого не платимо, хабарів не даємо. Всі знають, і до нас носа не пхають. Але вони намагаються, де можуть, відкусити. Нам через суди доводиться відбиватися, ми із судів не виходимо. Але ми все одно переможемо.

Мене [колишній голова Київської міської держадміністрації. – Ред.] Іван Салій, як бачить, питає: «Що, судишся знову?» Іван Миколайович телефонує і каже: «У мене знову справа (політика), давай зустрінемося!».

– Що заважає розвитку туристичної галузі?

Н.К. Найстрашніше для курортного бізнесу це – тінізація. Місцеві органи влади підтримують тих, хто дає хабарі, а не платить податки.

До нас сьогодні приїхав водій маршрутки, він був шокований: «Нарешті я на авто зміг взяти номери!» Зеленський підписав указ, і тепер поліція номер не може дати, як раніше, й узяти хабар не може – не проходять хабарі: ціни і тарифи, все узгоджено, і всі платежі йдуть до бюджету». Ми також написали звернення до Зеленського, намагаємося достукатись…

Ось недавно дізнались, що виграли першу інстанцію в суді, у прокуратури. Ми довели, що знаходимось у межах села, є містобудівна документація, ми отримували всі дозволи за державними актами. Дуже тяжкий суд був.

Зараз прокуратура подала в Апеляцію…

(Далі розмова із Ксенією Кожевіною)

150 ТИСЯЧ РОБОЧИХ МІСЦЬ У ВНУТРІШНЬОМУ ТУРИЗМІ

– З якими ще труднощами стикається туристичний бізнес?

– Найголовніше – повне небажання держави розуміти елементарне, що туристичний бізнес – це дуже перспективна галузь, яка може наповнювати бюджет країни, це — надходження валюти. Україна з її рекреаційними можливостями – це 150 тисяч робочих місць у курортній зоні.

Подивіться хоча б на Київ, наш улюблений! Для порівняння, коли приїздиш за кордон: автобуси двоповерхові ходять, багатомовні переклади, через навушники. В багатьох європейських країнах: українська мова є! А у нас що? Розбиті дороги, відсутність інфраструктури, дуже мало професійних гідів… Як під’їхати до Коблеве?! На курорті люди отруюються, а звернутися нема куди, захисту нема. Лише поліція більш чи менш завжди працює, тривожна кнопка є, будь-яка надзвичайна ситуація гаситься швидко. Обстановка достатньо спокійна, хоча крадії є, але розборок кримінальних практично немає. Було залетіли до нас варяги, вкрали дещо, відразу заїхала бригада, у нас у корпусі брали, поліція оперативно спрацювала.

– В Одесі вже створюють поліцію особливого призначення.

– В курортних містах це потрібно, особливо в Одесі.

Проте в Коблеве, з його рекреаційними можливостями (пляж, море), насамперед, слід створювати умови для відпочинку. Ви подивіться, на наш пляж — самий бруд! Лежаки суцільно вкрили ту невеличку зону піску, яка лишилася незабудованою, бажаючим полежати і погрітися на теплому пісочку – нема місця. Із-за того, що лежаки понаставляли, машини які прибирають бруд, просіваючи пісок, проїхати не можуть. Та й машин то самих в місцевих комунальників нема.   

На високому рівні повинна бути державна програма підтримки туристичної галузі. Бо в Україні справді серйозний туристичний потенціал. Ми можемо приймати дуже багато туристів, залучати дуже великі інвестиції. Але інвестори прийдуть тоді, коли буде державна програма підтримки галузі і привабливі умови для розвитку бізнесу, а не навпаки!

Тепер щодо місцевого рівня. Місцева влада збирає непогані податки, але є нюанс, якого, як на мене, бракує податковому кодексу – щоби податки з ФОПів збиралися за місцем діяльності. Нині ж ФОПи платять там, де зареєстровані. Вісімдесят відсотків підприємців тут — ФОПи, які добре заробляють саме тут, а податки йдуть до зовсім інших бюджетів. Курортна зона є, заробіток є, але місцева влада не зацікавлена в легалізації цього бізнесу.

Також, у спільноті місцевих підприємців ми постійно порушуємо питання, що потрібно гроші, які дає місцевий бізнес, витрачати не тільки на розвиток ОТГ, а й на підтримку бізнесу. Тобто також створювати умови для розвитку цього бізнесу, в тому числі, звісно й покращувати інфраструктуру та умови для відпочинку туристів, які привозять і витрачають тут гроші.

– В уряді є структура, яка відповідає за туристичну галузь?

– Міністерство економіки якось пов’язано. А так скрізь потроху. Подивіться на Словаччину! Одна з найбільш привабливих для інвестування галузь, після енергетичної – туристична, щорічне зростання приблизно 15%.

– Туреччина, Єгипет також отримують величезні прибутки з цієї галузі.

– Так, у них є державна програма підтримки. Туреччина – велика промислова країна, але туристична галузь має велику підтримку збоку держави.

– Хто в Україні є лідерами з податків у цій сфері?

– Ми, до речі, вже не перший рік, серед малих і середніх підприємств, які є об’єктами розміщення – готелі, пансіонати тощо, займаємо лідируючі позиції. В 2013 році, наш туристичний комплекс «Вікторія» в Коблеве, взагалі отримав перше місце в Україні, включаючи навіть Крим, серед всіх підприємств галузі, за оцінкою фінансово-господарських показників Торговою Палатою України. Тобто, серед тих підприємств, які сплачують реальні податки.

АЛЬТЕРНАТИВА

– Наскільки після анексії Криму стало затребуваним Коблеве як курорт?

– Спочатку затребуваність значно виросла, але цього року різко впала.

– Чому?

– По-перше, відкрили «ворота» до Криму, почали пропускати багато авто з України. По-друге, платоспроможність населення різко впала. Багато людей в Україні не можуть собі дозволити взагалі ніякого відпочинку. А ті що мають, якісь кошти, віддають перевагу країнам де є кращі умови для відпочинку, сервіс, при цьому різниця в оплаті не дуже велика.

– Тобто Крим склав конкуренцію?

– Він завжди був для нас конкурентом. Ми – не Крим, там кліматичні умови кращі.

В цьому році місцева влада зобов’язала нас окремо додатково збирати туристичний податок – 8 грн 35 коп. з кожної людини за кожний день проживання. Ми є податковим агентом, і зібрану суму повинні переказувати місцевим органам. Для кожного об’єкта розміщення створили додаткове навантаження – бо кілька годин на день бухгалтер мусить витрачати окремо на облік і адміністрування цього податку.

– Чи йдуть ці 8 з половиною гривень на покращення інфраструктури?

– Ні, відпочиваючі не відчули ніяких позитивних змін та зрушень. Вже розповідали, що на пляжі нема жодного вільного простору з пісочком, де можна прийти просто покласти підстилку. Дуже брудно. Переодягальнь; туалетів; душів, щоб обмити пісок і сіль – нема…

– З яких країн приїжджають до Коблеве?

– Здебільшого з Білорусії та Молдови, іноді поляки. Цього року турки поїхали, вони вивчають, спостерігають. З Тунісу посланці були. Всіх турбує жорстке законодавство, відсутність передумов для розвитку бізнесу (велике негнучке податкове навантаження), відсутність гарантій і впевненості, щодо дотримання прав власності.

У нас неймовірні можливості для розвитку рекреаційного природного лікування, біопарки, заповідники. Поруч є Одеса з її історичними пам’ятками, дуже цікавими екскурсіями. Тут є і острів «Буян» Пушкіна, і Кінбурнська коса. Туди катери ходять. На «Буяні» — фортеці, бліндажі, з часів Другої світової, а на косі, так звані — Українські Мальдиви. Ми співпрацюємо з місцевим екскурсійним бюро, своїм гостям завжди пропонуємо найширшу екскурсійну програму.

У нас море набагато чистіше, ніж в Одесі й Затоці. Коли якісь викиди, переважно в Одесі, то до нас вони не доходять, тут море швидко очищується та відновлюється.

Є також Тилігульський лиман, який раніше був глибоководним, заповідна зона. Немає на його узбережжі жодного підприємства, найчистіший лиман в Україні. Великі запаси лікувальної грязі в ньому є, дуже цікаве і перспективне місце.

Тут у Коблеве, на узбережжі дуже цікава кліматична зона, так  звана: роза вітрів. Буває, що в Одесі й у Миколаєві злива, а у нас чудова погода. Сонце, і дуже гарно.

– Отже, держава мусить звернути увагу на…?

– На туристичний бізнес в цілому, і на рекреаційні зони. Має бути державна програма. Вона навіть у Порошенка була записана, але не реалізована. Зеленський також зазначав, що туристична є однією з пріоритетних галузей. Зараз зі всього світу везуть гроші до Грузії, в Батумі купують номера в готелях та туристичних комплексах. Там створили інвестиційні привабливі умови. Грузія переживає справжній бум!

Саакашвілі багато цікавого нам розповідав про туризм, як треба державі опікуватися і перейматися цими питаннями, як створювати  передумови для розвитку у цій галузі.

– У вас є однодумці в Києві?

– Є. Тетяна Тимошенко, керівниця асоціації туристичної галузі. Вона працює з миколаївськими асоціаціями, створювала їх.

КУРОРТНОМУ БІЗНЕСУ НЕ МОЖЛИВО ОТРИМАТИ КРЕДИТУВАННЯ

– Також дуже важливо, це розвиток інфраструктури для збільшення привабливості галузі. Допоки не буде хороших доріг, сучасних автобусів і поїздів, до нас туристи не поїдуть. Це має робити Міністерство інфраструктури, інші міністерства, це також повинно бути прописано і включено до державної програми розвитку туризму.

Ще один важливий пункт – захист власності. Повинні бути зрозумілі законодавчі норми, що власність недоторкана.  

– Про захист власності у Конституції записано.

– Нажаль, все одно, по теперішній час перемагає корупційна складова. Також дуже тяжке і не гнучке податкове навантаження на курортний (сезонний) бізнес. Щоби туристичний комплекс «Вікторія» утримувати, потрібно близько 200 тисяч тільки платити податку на нерухомість (цей податок щоквартальний), хоча об’єкт реально працює і приносить дохід лише два-три місяці, а інший час він стоїть і його ще потрібно утримувати.

У Туреччині рекреаційні заклади звільнені від податку на нерухомість, а у нас ОТГ обдирає тих, у кого є великі корпуси.

– У вас є напрацювання, програми щодо оподаткування?

– Ми готові звісно ж брати участь! До речі, ось в Єгипті і в інших країнах дають великі преференції фермерам, дають пільги, щоб вони постачали продукцію на підприємства курортної галузі. У нас це також можливо в Україні.

Наступне питання – кредити. Ви знаєте, що на розвиток курортного бізнесу не можна отримати кредит? Бо сезонний бізнес. Причому сезонний агропромисловий кредитується, а готельний – ні. Ходимо з протягнутою рукою по друзям, знайомим: «Допоможіть!».

Корпуси напівпорожні стоять. По-перше, люди не їдуть, бо зменшилася платоспроможність населення, основа якого – середній клас. Трішки багатші їдуть до Болгарії, Туреччини, де сервіс вищий. Українські податки змушують нас високу ціну тримати, ми не можемо її нижче опустити. Порівняно з минулим роком ми не підняли ціну ні на копійку, навіть постійно робили знижки. Але при цьому зарплата зросла, електроенергія теж, як наслідок ми в колосальному мінусі.

– Ви тримаєтеся на власному ентузіазмі?

– Фактично так. 160 тисяч щомісяця нам треба сплатити за електроенергію, 200 тисяч на рік – це податок на власність. Також дуже високе податкове навантаження на заробітну плату. В підсумку виходить, що ми віддаємо все, що заробили. З трьох підприємств у нас два збиткові.

Тим часом – що робиться у Коблеве? Все нахабно руйнується! Був величезний піщаний берег, нова алея перерізала його навпіл: праворуч постали розважальні побудови, магазини тощо. Вибачте, алея не узгоджена! Коли цінний пісок заливають бетоном, це просто жах!

30 РОКІВ НІ В КОГО НАВІТЬ ДУМКИ НЕ БУЛО ВЗЯТИСЯ ЗА ГАЛУЗЬ

– Ви говорили місцевій владі?

– Ми говорили і місцевій владі, і асоціаціям! Іще при [голові Миколаївської обласної державної адміністрації 2010–2014 рр. – Ред.] Круглові почали…

В області й районі однодумців немає?

– Нажаль, ні в області, ні в районі, це нікому не цікаво. Сюди приїхав керівник області [Олексій Савченко – Ред.], дав добро на руйнування набережної. Взагалі він не зустрічався жодного разу з бізнесом, не поцікавився жодного разу, які є проблеми, приїхав – подивився весною, дав добро набережну будувати без документів. Бо потрібні були гроші на вибори, списували величезні кошти.

Це реалізація бюджету?

– Все збудували за весну без документів і до сьогодні документів нема.

Вже немає того голови ОДА?

– Його посунули двічі. Сам пішов, потім повернувся.

– Без втручання Києва нічого не виходить?

– Ми тридцять років майже в цій галузі, і навіть думки ні в кого не було взятися за галузь.

– У Кабміні?

– Так, у Кабміні ніколи не було людей, які хоч якось переймалися цим. Наші спроби створити асоціації, профспілку завжди наражалися на те, щоб її знищити, знайти якісь суперечки, тощо. Тому втрачати немає чого. Ми збиткові зовсім…

– Що робити?

– Потрібні зміни в законодавстві, державна підтримка, зниження податкового й адміністративного тиску, можливість брати в банків і інших фінансових структур  кредити, та залучати інвестиції.

Розмову вели Дмитро Понамарчук та Володимир Малінін

 

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , ,

Load...
Загрузка...