У рамках спеціального проєкту «Нового формату» ми продовжуємо досліджувати, як технології впливають на сприйняття спортивних новин в Україні. У третьому випуску ми спілкуємося з журналісткою Світланою Дробахою, яка розпочала свій шлях у спортивній журналістиці у 2019 році. Вона ділиться своїми враженнями про нові технології та свій досвід у професії.
У новому випуску нашого спеціального проєкту ми зустрілися зі Світланою Дробахою — журналісткою, яка розпочала свій шлях у спортивній журналістиці у 2019 році. Світлана поділилася своїми враженнями про вплив новітніх технологій на сучасну спортивну журналістику, а також розповіла про те, як вона будує свою кар’єру та які виклики зустрічаються на її шляху. Вона ділиться цінними порадами та власними спостереженнями щодо змін у роботі журналістів у цифрову еру.
Сьогодні спортивні журналісти працюють у дуже динамічному середовищі, де швидкість і точність є ключовими. У світі, де новини доступні миттєво через соцмережі, важливо не тільки передавати факти, але й утримувати увагу читача. Вболівальники хочуть отримати інформацію одразу, тому журналістам потрібно не лише швидко реагувати, але й подавати матеріал так, щоб він був цікавим і захоплюючим.
Зберігати увагу аудиторії у світі інформаційного перевантаження — це справжній виклик. Як зробити так, щоб людина прочитала новину до кінця? Як створювати контент, що буде не лише інформативним, а й емоційним? Разом зі Світланою Дробахою ми намагаємось розібратися з викликами, з якими стикаються новачки в спортивній журналістиці, та обговорюємо, як нові технології змінюють професію.
Як ви стали спортивною журналісткою? Що вплинуло на ваше рішення обрати цю професію?
Спортивна журналістика зацікавила мене після того, як я вперше потрапила на футбольний матч. Це було моє перше знайомство з професійним футболом, і я закохалася в гру команди «Ворскла». Саме тоді у мене виникло бажання писати про матчі та ділитися враженнями з іншими вболівальниками.
З чого ви починали свою журналістську діяльність?
Спочатку я публікувала свої матеріали на сайті «Ворскли», який вів Андрій Домненко — ми познайомилися через інтернет. У 2019 році я отримала свою першу акредитацію від Арсена Лобанова й почала брати коментарі у футболістів після матчів. Потім ці матеріали публікувалися на сайті. Пізніше я створила власний онлайн журнал.
Чим ви займаєтеся зараз?
Зараз я веду спортивний журнал «Плеймейкер» у Facebook, де публікую інтерв’ю та статті. Також мої матеріали можна знайти у полтавській газеті «Спортклуб». Публікації в Instagram тимчасово призупинено, але я планую відновити активність. З
Як технології вплинули на вашу роботу? Чи доводилося освоювати щось нове?
Так, технології відіграють важливу роль. Нещодавно я вперше знімала матч на професійну відеокамеру — це було під час зйомок двосторонньої гри команди «Кремінь». Мені допомагав Олексій Коваленко, який показав, як правильно працювати з камерою. Також займаюся фотографією, але поки що використовую аматорське обладнання — телефон або цифрову камеру. Щодо текстів, основи редагування та журналістики я вивчила ще в університеті, але продовжую вдосконалюватися на практиці.
Як ви оцінюєте роль соціальних мереж у сучасній спортивній журналістиці?
Соціальні мережі сьогодні відіграють ключову роль, адже більшість людей отримують інформацію саме з них, а не з друкованих видань. Звісно, іноді там трапляється недостовірна інформація, але загалом вони допомагають у просуванні та піарі матеріалів. Я використовую Facebook та Instagram для публікацій, а також спілкуюся з колегами-журналістами через спеціалізовані платформи та групи.
Чи змінилося ваше уявлення про спортивну журналістику з моменту, як ви почали працювати?
Безперечно. Спочатку мені здавалося, що це просто відвідування матчів і написання оглядів. Однак із досвідом я зрозуміла, що це значно більше: аналітика матчів, підготовка до інтерв’ю, спілкування з гравцями та тренерами. Раніше я ставила стандартні запитання, тепер же намагаюся підходити до інтерв’ю більш творчо, спираючись на аналіз гри та ситуацію на полі.
Як змінився ваш підхід до підготовки інтерв’ю за останні роки?
Три роки тому мої інтерв’ю складалися в основному зі стандартних запитань, як-от: «Як вам суперник?», «Що вдалося в матчі?», «Хто випав з гри?». Зараз я намагаюся створювати питання під час матчу, орієнтуючись на його динаміку та дії гравців. Це допомагає мені глибше розуміти футбол і проводити цікавіші та змістовніші розмови з футболістами та тренерами.
Що, на вашу думку, є найважливішим для молодого журналіста, який хоче почати свій шлях у спортивній журналістиці?
Важливо мати щире бажання розвиватися, бути допитливим і відкритим до нового. Технології змінюють медіапростір, і вміння адаптуватися до цих змін — це головна якість, яку варто розвивати.
З якими складнощами ви стикалися на початку кар’єри?
Головною складністю була моя сором’язливість. Мені було важко підходити до людей і ставити питання, особливо незнайомим. Але з часом я подолала цей страх і почала більш впевнено спілкуватися з тренерами та футболістами.
Які навички важливі для спортивного журналіста?
Спілкування та нейтральність. Журналіст має вміти розмовляти з людьми, залишатися об’єктивним, особливо коли висвітлює матчі кількох команд. Важливо уникати упередженості і намагатися бути безстороннім.
Що ви думаєте про роль штучного інтелекту в журналістиці?
Штучний інтелект може писати тексти, іноді навіть якісніше, ніж людина. Але я думаю, що ІІ не зможе повністю замінити журналіста, оскільки йому не вистачає емоцій та розуміння контексту. Живий текст завжди буде сприйматися краще.
Які формати інтерв’ю вам подобаються найбільше?
Мені подобаються інтерв’ю після матчів, коли емоції ще свіжі. Хоча й перед матчем іноді вдається отримати цікаві коментарі, це трапляється рідше. В основному ж я намагаюся робити післяматчеві інтерв’ю, де спілкуюсь з тренерами та гравцями.
Використовуєте соціальні мережі для просування своїх матеріалів?
Звісно. Зараз більшість людей отримують інформацію через соцмережі. Я публікую свої інтерв’ю на своїй сторінці у Facebook і іноді викладаю в Instagram. Це допомагає залучити аудиторію та зробити матеріали доступнішими.
Що б ви хотіли покращити в своїй роботі?
Я хочу розвивати свої навички в фотографії та відеозйомці. Зараз у мене немає професійної камери, тому часто доводиться використовувати телефон. Але мені подобається працювати з візуальним контентом, і я планую вчитися далі.
Які джерела новин ви використовуєте для підготовки до інтерв’ю?
В основному я читаю спортивні сайти, такі як «Трибуна» та «Xsport». Часто покладаюсь на спортивні новини, які пропонує мені Google. Це допомагає бути в курсі останніх подій і підготуватися до питань.
Чи маєте ви контент-план для публікацій?
Поки що чіткого плану немає, публікації в основному спонтанні. Але я намагаюсь завжди робити післяматчеві інтерв’ю. Іноді домовляюся з гравцями заздалегідь, але частіше просто підходжу після матчу і беру коментарі.
Чи працюєш ти в команді з іншими фахівцями, такими як оператори чи фотографи?
Так, іноді я працюю з відеооператором, особливо на великих заходах або матчах. Коли ми знімаємо коментарі після матчів, оператор допомагає з відеозаписом, а я задаю питання. Це дозволяє нам отримати якісний матеріал і швидко підготувати його до публікації. Але в основному я все ж працюю сама, використовуючи телефон або аматорську камеру.
Ти згадала про стажування на місцевому телеканалі. Чому не вдалося продовжити кар’єру кореспондента?
Основна причина була в тому, що мені сказали: «Ти чудово береш інтерв’ю, але нам потрібен людина, яка вміє писати закадровий текст». Я ніколи цим не займалася, бо не працювала на телебаченні. Це стало перешкодою, і стажування не продовжилося.
Як ти визначаєш, який контент найбільше цікавить твою аудиторію? Ти отримуєш фідбек?
Так, я регулярно отримую зворотний зв’язок. Люди пишуть коментарі, іноді пропонують ідеї: «Давайте більше інтерв’ю», «Хотілося б більше оглядів». Бувають і поради щодо покращення форматів, і звичайно, трапляються хейтери, але я намагаюся спокійно до цього ставитися. Важливо слухати свою аудиторію та розуміти, що їх цікавить.
Чи плануєш використовувати нові формати, такі як подкасти або прямі трансляції?
Так, мені подобається ідея прямих трансляцій, особливо під час церемоній нагородження чи після важливих матчів. Це дає можливість глядачам побачити подію в реальному часі, якщо вони не можуть бути присутніми особисто. Я планую запустити трансляції на своїй сторінці, щоб зробити контент більш інтерактивним.
Що б ти порадила починаючим спортивним журналістам?
Головне — не боятися пробувати нове, не боятися ставити питання та брати інтерв’ю. Помилки — це нормально, і на них можна вчитися. Якщо хтось критикує твою роботу, важливо зрозуміти, що саме не так, і намагатися вдосконалюватися. Не можна опускати руки, особливо на початку шляху.
Як ти бачиш майбутнє спортивної журналістики через 5-10 років? Чи бачиш ти себе в цій професії?
Так, я бачу себе в спортивній журналістиці, хоча були моменти, коли хотілося все кинути. Я вважаю, що в майбутньому спортивна журналістика стане ще популярнішою та затребуваною. Особисто мені хотілося б працювати на телебаченні, приїжджати на матчі, бути на прес-конференціях та брати інтерв’ю після матчів. Також думаю про роботу в прес службі якогось клубу — це було б цікаво і дало б можливість отримати більше досвіду.
У тебе вже є акредитація для відвідування матчів, але це неофіційна робота, вірно?
Так, у мене є акредитація, яка дозволяє бути присутньою на матчах та брати інтерв’ю, але це не постійна робота. Я займаюсь цим на добровільних засадах, щоб набратися досвіду та розвиватися в професії. Сподіваюся, що в майбутньому зможу знайти офіційне місце в пресслужбі клубу чи на спортивному телеканалі.
