Війна змінила кожного українця. У той час, коли одні тримають стрій на передовій, інші знаходять свої фронти в тилу — серед них і бігуни, які об’єднують кілометри зусиль у марафони підтримки. Це не просто спорт, а символ спротиву, єдності та щоденної боротьби за майбутнє.
Коли навколо — тривоги та вибухи, біг стає формою психічної реабілітації. Для тисячі українців участь у марафонах — це спосіб подолати страх, повернути контроль над власним життям і зробити внесок у Перемогу.
Волонтерські марафони у Львові, Києві, Харкові, Варшаві чи Торонто стали не лише спортивними подіями, а й масштабними благодійними акціями. Учасники не просто долають дистанції, а й збирають кошти на дрони, автомобілі, медичне обладнання чи протези для поранених воїнів.
Бігуни з усього світу долучаються до акцій на підтримку України. Вони виходять з прапорами, майками з тризубом і гаслами «Run for Ukraine», щоб донести меседж: війна стосується кожного, а підтримка — безцінна. У Нью-Йорку та Лондоні, у Токіо та Берліні проходять забіги на підтримку ЗСУ. А кожен кілометр — це крок назустріч свободі, до якої прагнуть мільйони українців.
Такі заходи виконують і надважливу дипломатичну функцію. Через спорт міжнародна спільнота більше дізнається про реалії війни, про героїзм українського народу та потребу в подальшій підтримці. Марафони стають подіями, що об’єднують амбасадорів, журналістів, політиків, активістів. Через рух — до порозуміння. Через біг — до Перемоги.
Особливе місце займають учасники, які біжать за своїх побратимів — тих, хто віддав життя або був поранений. Їхні історії змушують переосмислити значення кожного кроку, кожного подоланого кілометра. Це біг із вдячністю, болем і вірою.
Кожен марафон — це не лише виклик, а й надія. Це відповідь на запитання «Що я можу зробити?» у формі дії, що має значення. Бігти — значить жити. Бігти — значить боротися. Бігти — значить вірити.
Анастасія Васюра, для «Нового формату»
