Офіційні спостерігачі мають право на оскарження будь-яких виборчих правопорушень, оскільки це право за своїм змістом виходить за межі їхніх інших суб’єктивних прав, які реалізуються у виборчому процесі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом офіційного спостерігача за виборами Президента України до двох кандидатів на цей пост, у якому він просив визнати протиправними дії цих кандидатів щодо проведення протизаконної агітації та зобов’язати утриматися від такої агітації до моменту їх включення у виборчі бюлетені другого туру з виборів Президента України 2019 року.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Проте представник одного з кандидатів на пост Президента України в апеляційній скарзі просив скасувати це рішення, а позовну заяву офіційного спостерігача залишити без розгляду, оскільки вважає, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані Закон України від 5 березня 1999 року № 474-XIV «Про вибори Президента України» не наділяють офіційних спостерігачів правом оскаржувати дії кандидатів на пост Президента України, в тому числі щодо проведення агітації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Суд зазначив, що в Україні функцію публічного контролю за правомірністю перебігу виборчого процесу виконують офіційні спостерігачі, які мають статус суб’єктів виборчого процесу, що забезпечує їм можливості для якомога ширшої реалізації функції публічного контролю (п. 5 ст. 12 Закону № 474-XIV). Так, офіційні спостерігачі мають право, зокрема, звертатися із заявою чи скаргою до відповідної виборчої комісії чи до суду щодо усунення порушень цього Закону в разі їх виявлення.
Колегія суддів погодилася з доводами апелянта, що, дійсно, право на оскарження будь-яких виборчих правопорушень належить не усім суб’єктам виборчого процесу, і КАС України прямо не передбачено право офіційних спостерігачів оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів на пост Президента України. Разом з тим, розглядаючи правосуб’єктність офіційних спостерігачів, закріплену у ст. 69 Закону України «Про вибори Президента України», у співвідношенні з положеннями КАС України, колегія суддів врахувала правову позицію пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 1 листопада 2013 року № 15, відповідно до якої при визначенні пріоритетності норм, які містяться в КАС України та інших законах, у тому числі й законах про вибори, слід брати до уваги те, що норма, якою визначено суб’єктивне право учасників виборчого процесу (виборців, спостерігачів тощо), є пріоритетною.
Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 640/5921/19 (адміністративне провадження № А/9901/84/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/81136713.
За повідомленням прес-служби суду
