Украна й досі на повну використовує радянські літаки, але при цьому інтегрує їх у сучасну війну.
З якими труднощами при цьому доводиться стикатися, в інтерв’ю виданню Oboz.ua розповів авіаційний експерт Анатолій Храпчинський.
«Ми й досі воюємо на Су-24, Су-27, МіГ-29 – це авіація ще з часів холодної війни. Але завдяки інженерній школі, яка не зникла, а трансформувалась у війну, ці «ветерани» стали платформами для найсучаснішої зброї», – зазначив він.
Експерт пояснив, що Су-24, наприклад, були адаптовані під британські Storm Shadow і французькі SCALP – крилаті ракети, які змінили глибину ураження ворога. МіГ-29 і Су-27, за його словами, отримали можливість нести американські високоточні авіабомби JDAM-ER, «і це вже не просто «захист» неба, а точкові удари по тилу».
«Також триває робота над інтеграцією протирадарних ракет типу AGM-88 HARM – зброї, яка «виїдає» ворожу ППО, відкриваючи небо для інших засобів ураження», – наголосив Храпчинський.
Водночас на цьому шляху виникає чимало проблем, головна з яких – ресурс, каже він. У такому разі «тримати парк боєздатним стає мистецтвом».
«Радянська техніка – це не LEGO. Коли у тебе обмежена кількість двигунів, запасних частин і ще менше заводів, здатних це обслуговувати, тримати парк боєздатним стає мистецтвом. Мало хто розуміє, що іноді один виліт – це пів дня роботи інженерів з усім ангаром запчастин», – наголосив аналітик.
Він підкксливу, що, використовуючи спадок СРСР, Україна вчиться «не ностальгувати за ним, а інтегрувати його у сучасну війну»:
«І це, мабуть, найскладніше – тримати у строю старе, поки поступово переходиш до нового».
Також він пояснив, наскільки Україна близька до паритету в небі, наголосивши, що «паритет – не ціль, а мінімум, з якого починається перевага».
«Паритет у небі – це не просто кількість винищувачів. Це цілий ансамбль засобів: авіація, ППО, системи РЕБ, радіолокація і навіть дрони-камікадзе, які знищують цілі на глибині. Так, отримання F-16, літаків дальнього радіолокаційного виявлення типу Saab 340 AEW&C, інтеграція сучасних авіабомб і ракет – усе це дасть нам суттєве посилення», – каже експерт.
Але справжній паритет, за його словами, «настає не тоді, коли у тебе з’являється суперлітак вундерваффе, а коли ти бачиш повітряний простір як систему, де кожен елемент закриває свою зону відповідальності: ППО прикриває фронт і міста, авіація працює по цілях, а РЕБ блокує противника».
«Паритет – це не стан, це процес. Ми до нього не просто наближаємось, ми його щодня виборюємо в умовах того забезпечення, яке маємо. Україна формує нову модель війни, і паритет – не ціль, а мінімум, з якого починається перевага», – наголосив Храпчинський.
