Археологи виявили фрагмент грецького мармурового вівтаря V століття до н.е. в іспанському містечку Касас-дель-Туруньуело — це найстаріша така знахідка на заході Середземного моря. Вівтар створено з мармуру, видобутого в Малій Азії, що свідчить про несподівано тісні культурні та торговельні зв’язки між греками та іберійською культурою тартесійців.
Про це пише Archaeology Magazine.
У південно-західній Іспанії, на археологічній пам’ятці Касас-дель-Туруньуело, дослідники проєкту Construyendo Tarteso розкопали уламок мармурової колони, що датується V століттям до нашої ери. За словами керівників експедиції Естер Родрігес Ґонсалес та Себастьяна Селестіно Переса, йдеться про частину вівтаря — ймовірно, найстарішого з відомих грецьких вівтарів у Західному Середземномор’ї.
Мармур, з якого зроблено вівтар, був добутий на острові Мармара (сучасна Туреччина), що вказує на довготривалі та розгалужені торговельні маршрути у давнину. Важливо, що знахідка зроблена в глибокому внутрішньому районі Іспанії — далеко від середземноморського узбережжя, де зазвичай знаходять грецькі артефакти.
Окрім фрагмента вівтаря, археологи також виявили грецькі келихи для вина, виготовлені в Афінах. Це свідчить про культурний вплив Еллади на місцеве населення — тартесійців, загадкову іберійську цивілізацію, яка існувала між VIII і V століттями до н.е. на півдні Піренейського півострова.
«Ми бачимо не лише торговий обмін, а й глибше засвоєння грецьких релігійних і побутових практик», — зазначають археологи.
Тартесійська культура залишається однією з найменш досліджених цивілізацій Іспанії. Вона поєднувала впливи фінікійців, місцевих іберійців та, як показують останні дані, греків. Вівтар із Касас-дель-Туруньуело став яскравим доказом багатошарової ідентичності цього регіону у давнину.
