Замість гіпотетичної чорної діри проміжної маси в центрі кульового зоряного кластеру NGC 6397 астрономи виявили скупчення дрібних чорних дір.
Це перше дослідження, в якому визначені маса та конфігурація подібного об’єкта. Результати опубліковані в журналі Astronomy & Astrophysics.
Галактики – це надзвичайно щільні зоряні системи, що містять велику кількість зірок, тісно пов’язаних гравітацією і обертаються навколо галактичного центру. Ці системи, як правило, дуже старі. Наприклад, кульове скупчення NGC 6397, яке автори дослідження вибрали для вивчення, не набагато молодше самої Всесвіту. До того ж, це одне з найближчих до Землі кульових скупчень – воно знаходиться на відстані 7800 світлових років від нас. Через дуже щільний ядра вона віднесена до категорії кластерів зі стисненим ядром.
Спочатку в центрі скупчення NGC 6397 астрономи очікували виявити чорну діру проміжної маси – довгоочікуване “відсутню ланку” між надмасивними чорними дірами, які у багато мільйонів разів важча за Сонце, що лежать в ядрах галактик, і чорними дірами зоряної маси, які утворюються після колапсу одиночної масивної зірки. Саме існування таких об’єктів гаряче обговорюють в науковому середовищі, а для перевірки поки визначені лише кілька кандидатів, один з яких – в центрі NGC 6397.
“Ми знайшли переконливі докази наявності невидимої маси в щільному ядрі кульового скупчення, але ми були здивовані, виявивши, що ця додаткова маса не є” точкової “, чого можна було б очікувати від відокремленої чорної діри, а протяжної – до декількох відсотків від розміру скупчення”, – наводяться в прес-релізі НАСА слова одного з авторів дослідження Едуардо Вітраля (Eduardo Vitral) з Паризького інституту астрофізики.
