Судочинство не може обійтись без спеціального визначеного законом механізму виправлення судових помилок судами вищих інстанцій.
Згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд повинен забезпечувати сталість та єдність судової практики.
В рамках проведення Судової реформи в лютому 2020 року було введено зміни до процесуальних кодексів в частині касаційного оскарження судових рішень (закон № 460-IX). Метою вказаних змін була протидія зловживанню процесуальними правами учасниками судового провадження, а також розвантаження Верховного Суду як суду права.
Мова йде про обмеження права на касаційне оскарження, яке здійснюється методом запровадження спеціальних «касаційних фільтрів».
Головна ідея таких змін полягає в тому, що касаційне оскарження може мати місце у виключних випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права, а не можливість проведення “розгляду заради розгляду”.
Введення фільтрів стало логічним продовженням кроків реформи у напрямку скорочення складу Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на оскарження судових рішень не є абсолютним і підлягає обмеженню збоку держави.
Запровадження фільтрів, на практиці, звичайно, призвело до обговорення в професійних юридичних колах і думки з приводу їх доцільності та ефективності розділилися.
З одного боку, касаційні фільтри обмежують та звужують право на касаційне оскарження, гарантоване Конституцією України. Судовий процес, особливо на стадії касаційного провадження, є складним, особа, що не є фахівцем в галузі права не може виконати всі вимоги та формальності. Наприклад, вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі може здійснюється судом без витребування матеріалів справи, тому у скарзі потрібно детально аргументувати підстави касаційного оскарження. Помилка при визначенні підстав касаційного оскарження або обрання неправильної стратегії захисту прав клієнта на стадії касаційного оскарження може призвести до негативних наслідків.
З іншого боку, касаційні фільтри мали на меті розвантажити ВС та сприяти створенню єдиної практики.
Щоб Верховний Суд був сконцентрований на досягненні своєї основної конституційної мети, суддям необхідна достатня кількість часу для її реалізації.
Звернімося до статистики. У 2020 році до Верховного Суду надійшло майже 74,5 тисячі касаційних скарг, з яких: в адміністративному судочинстві – майже 37 тисяч, в господарському – майже 10 тисяч, в цивільному – 20 тисяч. Верховним Судом було постановлено ухвали про відмову у відкритті касаційних проваджень у 34 000 справах, що становить близько 45 %, що свідчить про дію касаційних фільтрів на практиці.
Як уже було зазначено, Верховний Суд вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для касаційного без матеріалів справ, що також потребує часу і системного пошуку правових позицій Верховного Суду.
При обранні та обґрунтуванні підстав касаційного оскарження постає ряд практичних питань.
Доволі проблемним є питання відсутності централізованої систематизації висновків ВС, що дозволяє здійснити якісний пошук практики в цілому, прецедентів, правових висновків ВС. Якісний пошук та аналіз правових висновків ВС є ускладненим завданням для правників, не кажучи про громадян, які не мають юридичної освіти.
Єдиний державний реєстр судових рішень не завжди дозволяє здійснити такий пошук, адже вміщає наразі більше 94 млн судових рішень.
Узагальнення правових позицій на рівні дайджестів Верховного Суду, публікацій у мережі Інтернет, різноманітіні програми, платформи та боти не в змозі повноцінно вирішити вказану проблематику.
Зазначу, що така систематизація є необхідною як для учасників справи, адвокатів, так і для самих суддів усіх інстанцій.
Отже, за більше, ніж рік існування касаційних фільтрів спостерігається тенденція до закріплення особливого статусу Верховного Суду як суду права, який виробляє єдину практику, забезпечує її сталість, і в кінцевій меті – підвищує якість правосуддя.
Фільтри дисциплінують скаржників: тепер формальна касаційна скарга не буде прийнята Верховним Судом до розгляду, в касаційній скарзі мають бути наведені не лише підстави для касаційного оскарження, а і належне обґрунтування, що відображає принцип диспозитивності судочинства.
Зазначені нововведення цілком відповідають практиці ЄСПЛ та загальним тенденціям процесуальної політики провідних європейських демократій.
Звичайно, касаційні фільтри наразі є дещо «розмиті», що може бути виправлено часом, практикою та тлумаченням самим Верховним Судом.
Проте, без касаційних фільтрів не може бути належної касації, яку передбачає Судова реформа і до якої ми прагнемо: оперативної та якісної. Водночас, варто мати на увазі, що занадто формалізоване застосування «касаційних фільтрів» може призвести до порушення права на справедливий суд та доступ до правосуддя.
