Visual Capitalist оприлюднив рейтинг найпоширеніших у світі мов. Українська в ньому зайняла 44 місце.
На ній в світі говорять 33082790 людей. Загалом ТОП-10 найбільш поширених мов виглядає наступним чином:
Англійська мова (1 132 366 680 носіїв)
Мандаринська мова (1 116 596 640 носіїв)
Хінді (615475540 говорять)
Іспанська (534335730 говорять)
Французька (279821930 говорять)
Літературна арабська (273989700 говорять)
Бенгальська (265042480 говорять)
Російська (258227760 говорять)
Португальська (234168620 говорять)
Індонезійська (198733600 говорять).
У різний час мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В даний час є дві гіпотези, визнані в наукових колах.
Академік Юрій Шевельов вважає, що українська мова виділився з праслов’янської мови. Російський мовознавець Олексій Шахматов стверджує, що українська мова виникла з загальноросійської прамови, від якого крім українського відбуваються північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська, повідомляє ungazeta.info.
За фонетичними явищами і лексиці український істотно відрізняється від “російських” мов. Лексично близькими до українського є білоруський (84%), польський (70%) і сербський (68%) мови. Росіянин за близькості на четвертому місці (62%). Український фонетика і граматика має від 22 до 29 спільних рис з білоруським, чеським, словацьким та польською мовами. З російським – 11.
Окремі мовознавці вважають, що українська мова є найдавнішим з живих слов’янських мов. Російська мова походить від українського церковного мови (церковнослов’янської).
Санскритолог Василь Кобилюх доводить, що українська мова сформувався в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. В українському багато слів, що мають походження з давнього індійської мови санскрит. Серед них: “повітря”, “любити”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.
Візантійський історик Пріск Панікійській, перебуваючи в таборі гуннського владики Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”.
У Київському князівстві розмовною була українська мова. Це доводять стародавні графіті в столичному Софійському соборі. В основі цих написів – церковнослов’янська мова. Але писали їх люди, які не завжди добре володіли ним. Замість літературної мови вони вживали розмовну.
