Палеонтологи Каліфорнійського технологічного інституту розкрили таємницю формування шарів льоду на південному полюсі Марса, чиє існування довгий час вважалося незбагненним.
Вони розробили модель, яка показала, що головну роль зіграли відразу кілька факторів, включаючи коливання осі планети. Про це повідомляється в прес-релізі на Phys.org.
Загадкова структура складається з шарів замерзлого вуглекислого газу і води, що йдуть на глибину до одного кілометра. Теоретично така структура не може існувати, оскільки «сухий лід» менш термічно стабільний, ніж водяний. Нова модель передбачає, що така картина виникла при поєднанні трьох факторів: зміна кута нахилу осі планети, ступінь відображення льодами сонячних променів і збільшення атмосферного тиску при таненні «сухого льоду».
Вчені розробили теоретичну модель, яка збіглася з даними спостережень супутників. Вона передбачає, що в останні 500 тисяч років вісь обертання Марса коливалася, в результаті чого південний полюс планети отримував різну кількість сонячного світла. «Сухий лід» накопичувався, коли світла було мало, і сублімувався, коли наступав пік сонячної радіації. Однак разом із замерзлою вуглекислотою накопичувалося невелика кількість водяного льоду, який служив захистом для нижчого шару діоксиду вуглецю.
Найстаріший і глибокий шар льоду сформувався 510 тисяч років тому після періоду екстремальної інсоляції, коли весь вуглекислий газ знаходився в атмосфері. Подібний механізм був передбачений в 1966 році Робертом Лейтоном (Robert Leighton) і Брюсом Мюрреєм (Bruce C. Murray) з Каліфорнійського технологічного інституту. Вони припустили, що Марс з тонкою атмосферою з вуглекислого газу може мати довгострокові стабільні полярні відкладення CO2-льоду, які, в свою чергу, будуть контролювати глобальний атмосферний тиск.
