На Волині триває весняна кампанія імунізації диких тварин. Під час воєнного стану брикети з вакциною поширюють вручну, а не авіацією, як це було раніше. Усього за два тижні на узліссях, лісопосадках, біля річок фахівці мають розповсюдити майже чотириста тисяч доз.
Про важливість такої вакцинації та як на приманки реагують тварини розповіли у сюжеті ТСН.
У лісах розкидають приманки із вакциною проти сказу. На один квадратний кілометр треба двадцять п’ять таких приманок. Аби розкласти майже чотириста тисяч доз вакцини залучено більше семисот людей. А територію поділено на спеціальні квадрати.
Пан Сергій керує однією з таких бригад. Брикети розкладають на узліссях, поблизу річок, полів. Вони мають специфічний запах м’ясо-кісткового борошна, що приманює тварин. У такий спосіб вакцину від сказу розповсюджують уже три роки, відколи почалося повномасштабне вторгнення. Однак — не повсюди можна лишати приманки.
«Там, де ми межуємо з республікою Білорусь, там де просто заборонено в’їзд і прохід звичайним мешканцям, то на цих територіях не проводимо вакцинацію», — каже Сергій Войтюк, начальник відділу ГУ Держпродспоживчслужби у Волинській області.
Диких тварин у лісах побільшало, оскільки вони мігрують. А ще — швидко розмножуються, надто лисиці. Захворюваність диких тварин на сказ в останні роки теж зростає, кажуть фахівці.
Через кілька днів працівники держпродспоживслужби перевіряють, чи тварина знайшла та з’їла присмачену вакцину.
Розкидати приманки важливо двічі на рік — восени та навесні. Бо якщо робити перерву, кажуть фахівці, усі їхні старання зведуться нанівець.
