Слово «війна» змушує завмерти. У кожного з нас одразу згадуються ті самі події, які назавжди залишаться в пам’яті. Ми можемо описати всі наші переживання і висловити те, що відчували. Але як бути з іншими? Російське вторгнення приносить страждання не лише людям, але й усьому, що їх оточує. Це стосується і домашніх тварин, і тварин, які живуть у зоопарках.
На жаль, евакуювати цілі зоопарки неможливо. Можна вивезти частину тварин, але це теж дуже складне завдання.
Під час вибухів та інших гучних звуків тварини відчувають стрес і паніку, в результаті чого це призводить до стресованої поведінки, як от тремтіння, втеча, ховання або навіть агресивна реакція. Вибухи можуть викликати фізіологічні реакції, такі як підвищений пульс, збільшене виділення адреналіну і навіть призвести до порушення слуху тварин. Їхня реакція різна залежно від виду, способу життя і чутливості.
На початку повномасштабного вторгнення, у столичних зоопарках вижити тваринам допомогли люди. Працівникам вдалося врятувати екзотичних мавп, птахів, черепах, ящірок, тигрицю, горилу Тоні, бегемота, слона, левів, жирафів, ведмедів, оленів та лемурів. Крім того, в зоопарку з’явлись і нові тваринки, їх близько 150.
Працівники дбають про їхню безпеку і комфорт, намагаються відволікати від гучних звуків за допомогою розмов і ласощів. Також тепер, зоопарк має стратегічний запас продовольства на випадок надзвичайної ситуації.
Так чи інакше, тварини зоопарку дуже товариські і потребують тепла та уваги. За словами працівників зоопарку, навіть тварини вже до всього звикли і живуть як до війни.
Хоча, слон та зебри сиділи на антидепресантах, на даний момент, вони, легко переносять гучні звуки і майже не звертають на це увагу. Птахи також не лякаються вибухів. Тигри і леви мають вільний доступ до внутрішніх і зовнішніх вольєрів, а отже можуть самі вирішувати, де вони хочуть перебувати.
Ми проконсультувались з зоозахисницею та волонтеркою, Юлією Шкода. Вона розповіла, як захистити тварин від стресу під час війни, та як змінилося їхнє життя після повномасштабного вторгнення.
«Як на мене, після повномасштабного вторгнення, ситуація з тваринами в країні неоднозначна. З одного боку багато організацій допомагають тваринам, вивозять з гарячих точок, рятують тощо. Але в цей же час, інші регіони «переповнені»: притулки забиті евакуйованими тваринами. І, на жаль, бажаючих взяти бідолашних відносно небагато. При цьому наші волонтери дуже стараються, і більшість тварин прилаштовують закордон. Зараз, дуже хотілося б в Україні ввести масову культуру по відношенню до тварин, наприклад, як це є в Європі. Тварина – не має жити на ціпку і їсти помиї, вона повинна знаходитися поряд зі своїми людьми, в турботі і любові.
Чи можна сказати, що тварини звикли до війни та до вибухів? Складно відповісти на це запитання, адже всі тварини реагують по різному. Якщо говорити про нашу історію, ми знаходилися в Бородянці, в той час, як російські війська почали окупацію. Більшість собак навіть не гавкали. Багато знайомих лишалися в Бородянці і до їх будинків заходили росіяни – собаки жодного звуку не видавали. Ні алабаї, ні вівчарки, ні добермани. Мабуть, щось відчували.
З іншого боку, ті тварини, які перебувають в гарячих точках і постійно знаходяться під обстрілами відчувають страх і тремтіння. Тобто реакція у всіх абсолютно різна. Були випадки, коли кіт виганяв власницю в коридор, а після в будинок прилітала ракета. І саме завдяки коту власниця лишилася живою. А от одна з моїх підопічних не пережила обстрілів. На початку війни над Софіївською Борщагівкою збили ракету, від цих шалених вибухів серце маленької такси Софі зупинилося.
Людина може допомогти тварині будучи поряд в кризові моменти. Це те, що їх завжди заспокоює, від величезного тигра до маленької пташки – ніхто і ніщо не може їм допомогти, в такій жахливій ситуації, окрім нас. Звичайно, є певні седативні препарати для тварин. Тож якщо вони холеричні і занадто збуджені, то вважаю необхідним дати препарати, щоб не було критичних ситуацій.
Якщо ж говорити про психічну реабілітацію, то її, як такої, в Україні немає. Є зоопсихологи та ветеринари. Я вважаю, що в зоопарках такі спеціалісти стовідсотково потрібні; а за домашніми улюбленцями повинні ретельно слідкувати господарі і в залежності від проблеми, звертатися до профільних спеціалістів. Якщо брати до уваги, фізичну реабілітацію, то в Києві є ветеринарні клініки, які займаються фізичною реабілітацією та відновленням.
Потрібно пам’ятати, стрес тварини може призвести до будь-яких наслідків: хвороби, агресії, депресії, фізичного понівечення самого себе, і навіть смерті. Але, повторюся, найбільшим стресом для тварин є той момент, коли їх кидають люди. Тому важливо розуміти всю серйозність – їхнє життя в наших руках.»
Тетяна Глоба, студентка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка
