Унікальні експонати, цікаві історії, приємні люди… Такою чарівливою атмосферою була огорнута міні-подорож студентів Факультету журналістики до «музейної мекки України» – міста Переяслав.
По обіді 7 жовтня студенти зібралися біля головного корпусу університету. Пориви вітру, холодна погода та очікування не віщували прекрасної омріяної поїздки. Та вже перші хвилини в Переяславі змінили настрій мандрівників: хтось дивувався кумедним назвам магазинчиків та салонів, дехто ж знаходив у Переяславі схожість зі своїм рідним містечком.
Біля міської ради на студентів уже чекав мер Переяслава – Вячеслав Саулко. Про професійні досягнення цієї людини годі й говорити, а вже про безмежну ввічливість та доброзичливість й поготів! Коротке спілкування з Вячеславом Володимировичем зарядило студентів позитивною енергією, тож вони були готові вирушати до музейних перлин Переяслава.
Першим на шляху трапився Музей кобзарського мистецтва. За півгодини перебування в ньому гості поринули в маленьку подорож кобзарськими стежками української історії. Також студентам дозволили потримати в руках справжні музичні інструменти, зокрема кобзу, бандуру й ліру. Наостанок музей сповнився мелодійним звучанням національного гімну Україну під супровід ліри в руках одного з гостей.
Далі мандрівники вирушили до Музею Заповіту Т.Г. Шевченка. Така своєрідна назва напряму пов’язана з історією: ймовірно, Шевченко хотів бути похованим саме в Переяславі! Справа в тому, що будинок, який сьогодні є музеєм, колись належав міському лікарю Андрію Козачковському, другові Тараса Григоровича. Поет кілька разів бував у маєтку; під час одного з візитів він дуже захворів і думав, що помирає. У пориві емоцій він написав славнозвісні рядки свого Заповіту. Проаналізувавши твір, ми можемо спостерігати певні схожості опису краєвидів з Переяславом.
До того ж, біля дверей музею студентів зустрічали «пухнасті охоронці», які на хвильку відволікли подорожників від цікавих експонатів. Забарвлене в три кольори кошеня трималося насторожено і боялося зайвої уваги, натомість руденьке радо йшло до рук новоприбулих гостей.
Останнім відвіданим музеєм у Переяславі став Переяславський колегіум (меморіальний музей Г.С. Сковороди). Першим, що вразило студентів, була розкішна книжкова шафа, вбудована в стіну. Цікаво: усі книги, розташовані на полицях музею, – оригінали! Винятком стало тільки Пересопницьке Євангеліє – гості мали можливість побачити лиш його факсимільну копію. Крім цього, студенти змогли відчути себе учнями самого Григорія Сковороди, сидячи в реконструйованому класі, де колись викладав мандрівний український філософ.
Перед від’їздом до Києва гостям пощастило прогулятися коридорами Університету Григорія Сковороди у Переяславі. На жаль, студенти не змогли насолодитися живою атмосферою навчання, так як прибули до закладу в суботу, але це не зіпсувало загального враження від прогулянки заплутаними коридорами-лабіринтами. У рамках екскурсії голова студентської ради університету показав гостям укриття, де студенти продовжують навчатись під час повітряної тривоги, і спортивний майданчик, на якому зі своїм внуком жваво займався колишній тренер з боксу Віталія та Володимира Кличків.
Переяслав – це про любов з першого погляду. Той, хто хоч раз побував у Переяславі, більше ніколи не зможе викинути з серця це прекрасне місто, адже сюди хочеться повертатися знову і знову!
Каріна Кішук, студентка факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка
