Вибухи, автівки у вогні та відсутність водопостачання — таким був ранок киян 18 січня. «Приліт» балістичної ракети на Лукʼянівці завдав значних руйнувань сусіднім будівлям та забрав декілька життів місцевих.
Завдяки рятувальникам та комунальним службам Лукʼянівка швидко починає повертатися до життя. Сьогодні, підіймаючись ескалатором, найперше помічаю огороджувальні стрічки, які свідчать про наслідки атаки. Прямую до виходу з метро і звертаю увагу, що незважаючи на звичний потік людей, немає скупчення біля дверей. Причина цьому — їх відсутність. Зовнішня частина будівлі значно пошкоджена. Люди, зосереджені на своїх справах, різко змінюють предмет своєї уваги на події навколо. Першим в око потрапляє бізнес-центр «Лукʼянівський» навпроти виходу з метрополітену. Вже вкотре з початку повномасштабного вторгнення ця будівля зазнає руйнувань від атак росіян і слугує нагадуванням всіх злочинів, скоєних ворогом. Бізнес-центр оточений сигнальною стрічкою, а також уламками ракет та скла. Підіймаю голову вище і помічаю працівників комунальних служб, які лагодять пошкоджені лінії електропередач. Розвертаюсь ліворуч і бачу перший український McDonald’s, який працює з 1997 року. Його будівля також зазнала руйнувань. Забиті вікна, понівечені літери назви — все свідчить про відсутність працездатності закладу. Ще декілька днів тому тут було повно усміхнених дітей та задоволених відвідувачів. Сьогодні ж будівля виглядає покинутою. Як повідомили у пресслужбі компанії, цього разу пошкодження значно серйозніші — постраждали фасад, стеля, інтерʼєр, а також коштовна техніка. На щастя, всі працівники вчасно евакуювалися та обіцяють поновити роботу закладу приблизно за місяць.
Без пошкоджень не лишились і житлові будинки, у більшості вибиті шибки. «Я прокинувся від першого вибуху. Хотів відчинити вікно на провітрювання, щоб не вилетіло скло, але вже за декілька секунд пролунав наступний вибух. Я зі співмешканцями квартири одразу вибіг у коридор. У кімнаті вікно вибито разом з рамою і на балконі також розбиті декілька вікон. Трохи пізніше приїхали волонтери, допомогли позабивати вікна, прибрати територію від уламків», — розповідає Олег, який проживає поруч з місцем «прильоту». Також працівники магазинів та мешканці сусідніх будинків повідомляють, що побачили яскравий спалах з вулиці в момент вибуху. Вже за декілька хвилин навкруги знову стало голосно і світло — прибули рятувальники. Протягом декількох днів вони змогли ліквідувати найбільші пошкодження: горілі автомобілі, вирви на місцях «прильотів» та ріки замість доріг. Проте, дивлячись на стіни будівель, всюди бачу сліди від уламків, які повертають мене до того страшного ранку. «Я живу в будинку неподалік. Перший вибух почула ще до початку повітряної тривоги, почала швидко збиратись до укриття. Наступний вибух застав мене вже в підʼїзді, шибки вікон дрижали, думала от-от посиплеться скло», — розповідає Анастасія, мешканка Лукʼянівки.
Роззираюся навколо і знову помічаю увагу перехожих. В їхніх поглядах читається біль, відчай і страх за власне життя та життя рідних. Вони розуміють, що можна відремонтувати будівлі, замінити вікна та двері, проте неможливо повернути життя, які забрала ворожа ракета того ранку. Наразі відомо про чотирьох загиблих, деякі з них просто не встигли дійти до укриття.
Загалом у ніч на 18 січня росіяни випустили 39 ударних безпілотників «Shahed» та 4 балістичні ракети, як повідомляє командування Повітряними силами ЗСУ. Окрім входу на станцію метро, закладу харчування та бізнес-центру, руйнувань також зазнали адміністративна будівля, магазин та 10 автівок, пошкоджено магістральний водопровід. Все це — свідчення злочинів росіян.
