Космічний зонд «Паркер» прийняв радіосигнал з Венери.
Правда, послали його не інопланетяни, а сама атмосфера планети, в яку апарат несподівано занурився. Втім, нові дані все-таки пов’язані з проблемою позаземного життя. Можливо, вони допоможуть зрозуміти, як Венера, цей двійник Землі, перетворилася на справжнє пекло, згубний для всього живого.
Нагадаємо, що основне завдання зонда «Паркер» – вивчення Сонця. Незабаром після запуску апарат наблизився до світила на рекордну відстань і з тих пір кілька разів оновлював власні рекорди. Зовсім недавно, в квітні 2021 року він зблизився з нашою зіркою в восьмий раз.
Щоб підбиратися все ближче до Сонця, зонд повинен міняти свою орбіту. Для цього місія використовує гравітацію Венери.
11 липня 2020 року «Паркер» зблизився з цією планетою в третій раз і підійшов до неї ближче, ніж будь-коли раніше.
Він пройшов за все в 833 кілометрах від поверхні. Для порівняння: МКС обертається навколо Землі на висоті 400 кілометрів.
Тут-то вчених і чекав сюрприз. Встановлений на борту зонда прилад FIELDS (буквально «поля»), призначений для вимірювання електромагнітних полів, виявив радіосигнал. Той тривав всього сім хвилин, протягом яких апарат був найближче до планети.
«Я був такий схвильований, коли отримав нові дані з Венери», – зізнається перший автор дослідження Глін Коллінсон (Glyn Collinson) з Центру космічних польотів імені Годдарда НАСА.
Вчений швидко розібрався в природі незвичайного сигналу.
«На наступний день я прокинувся і подумав: “Боже мій, я знаю, що це!” – розповідає Коллінсон.
Експерт згадав свою роботу з космічним апаратом «Галілео», що досліджували супутники Юпітера. Подібний сигнал з’являвся щоразу, коли зонд проходив через іоносфери місяців гігантської планети.
Пояснимо, що таке іоносфера. У зовнішній шар атмосфери планети або супутника вриваються заряджені частинки і рентгенівські промені з космосу. Вони відривають електрони в атомів газу, перетворюючи їх в іони. Піддається такій атаці шар атмосфери і називається іоносферою.
Іонізований газ випромінює радіохвилі, які несуть інформацію про його щільності і інших характеристиках. І це велика удача для астрономів, які не досліджували іоносферу Венери «на місці» вже тридцять років.
В останній раз подібні вимірювання проводилися зондом «Піонер-Венера-1» в 1992 році. Тоді Сонце знаходилося в піку 11-річного циклу активності. А ось «Паркер» увійшов в іоносферу Венери всього через півроку після тривалого мінімуму чергового циклу.
Сонячний вітер і рентгенівське випромінювання Сонця – основні «винуватці» іонізації атмосфери Венери (як і Землі). Тому можна було очікувати, що характеристики іоносфери в мінімумі і максимумі активності будуть відрізнятися.
І справді, щільність іоносфери Венери в 2020 році виявилася на порядок нижче, ніж в 1992 році. До слова, саме цей показують спостереження з Землі: іоносфера другий від Сонця планети стає щільніше, коли сонячна активність на підйомі, і стоншується, коли активність світила йде на спад.
Тепер ця закономірність підтверджена вимірами безпосередньо в атмосфері Венери. Але вчені і раніше не знають, чому іоносфера планети стоншується саме в мінімумі сонячної активності, а не навпаки.
Венера, на відміну від Землі, не має магнітного поля, що захищає атмосферу від «здування» сонячним вітром. Здавалося б, саме в максимумі сонячної активності планета повинна найінтенсивніше втрачати газ. Отже, іоносфера повинна бути більш розрідженій. Однак спостереження показують, що все відбувається з точністю до навпаки.
Втім, у експертів є гіпотези, що пояснюють це дивне явище. Але яка з них вірна, покажуть тільки майбутні дослідження.
Відзначимо, що венеріанська атмосфера цікавить людство не просто так. Венера – космічний близнюк Землі. Її радіус становить 95% земної. Вона всього в 1,4 рази ближче до Сонця, ніж наша планета, і дуже схожа на неї за хімічним складом.
Чому ж тоді на поверхні Венери панує температура 470 ° C і тиск більше 90 атмосфер? Чому там практично відсутня вода навіть у вигляді пари?
У астрономів є лише гіпотези, що пояснюють таку разючу несхожість планет-сестер. Але ретельне вивчення Венери рано чи пізно допоможе встановити істину.
