Земля, Сонячна система, весь наш Чумацький Шлях і кілька тисяч найближчих до нас галактик рухаються в величезному “міхурі” діаметром 250 мільйонів світлових років, де середня щільність матерії вдвічі менше, ніж в решті Всесвіту.
Як повідомляє Phys.org, таку гіпотезу висунув професор Лукас Ломбрайзер з Женевського університету (UNIGE). Уже кілька десятиліть вчені сперечаються про те, з якою швидкістю розширюється Всесвіт. Цей показник розраховується за допомогою постійної Хаббла. Однак ніхто не знає, яке її справедливе значення. На сьогоднішній день визнані достовірними два незалежних один від одного методу розрахунку.
Вони укладаються в рамки попередніх досліджень, але багато в чому суперечать один одному. А отримані цими методами дані відрізняються один від одного майже на 10 відсотків з відхиленням, яке виходить за рамки статистичної похибки. Ще більш дивним було те, що нові дослідження кожен раз підтверджували достовірність отриманих значень константи Хаббла, при цьому вони залишалися різними.
Гіпотеза професора Ломбрайзера стирає це розбіжності, причому вчений не вдається до “нової фізики”. Він дотримується ідеї про те, що Всесвіт не так однорідний, як вважається багатьма. На його думку, матерія розподілена всередині галактики інакше, ніж за її межами. Тому складно розрахувати варіації середньої щільності матерії в обсягах, що в тисячі разів перевищують розміри галактики.
Однак якщо припустити, що ми знаходимося в якомусь гігантському “міхурі”, в якому щільність матерії значно нижче відомої нам щільності Всесвіту, то розрахунки стають достовірними. Питання в тому, який розмір самого міхура? Ломбрайзер перевірив безліч варіантів і знайшов, на його думку, еталон. Згідно з його гіпотезою діаметр нашого “бульбашки” становить 250 мільйонів світлових років. Відштовхуючись від цієї величини, фізик розрахував, що якщо щільність матерії всередині нього виявиться на 50 відсотків менше, ніж у решти Всесвіту, то виходить нове значення постійної Хаббла.
Воно узгоджується з даними двох основних методів і пояснює розбіжність в отриманих з їх допомогою результати. До речі, один з них дає значення постійної Хаббла близько 74 кілометрів на секунду на один мегапарсек, другий – близько 67,4. Найкраща оцінка в даний час складає близько 70 кілометрів на секунду на один мегапарсек. Це означає, що Всесвіт розширюється на 70 кілометрів в секунду швидше через кожні 3,26 мільйона світлових років.
Початок спорів поклав закон Хаббла-Леметра. Бельгійський фізик Жорж Леметр першим припустив, що Великий вибух стався 13,8 мільярда років тому, і з тих пір Всесвіт розширюється. У 1929 році американський астроном Едвін Хаббл підтвердив це. Згідно з його роботою, кожна галактика віддаляється від нас, при цьому найвіддаленіші галактики рухаються найшвидше.
Тобто в минулому був період часу, коли все галактики розташовувалися в одному і тому ж місці. Це доводить, що Всесвіт народився в результаті Великого вибуху. Дослідження привело до появи закону Хаббла-Леметра, завдяки чому була розрахована так звана постійна Хаббла. Вона служить для оцінки швидкості розширення Всесвіту.
Робота Ломбрайзера говорить про те, що у Всесвіті існує безліч гігантських “бульбашок”, подібних до нашої. Отже, постійна Хаббла має різні значення для різних частин Всесвіту.
